На грані Ч/б Божественна гра

6

Ранкові промені боязко зазирнули в кімнату крізь фіранки, пострибали трохи по підлозі, шафі і комодах, заблискали порошинками, розганяючи залишки дрімотливої темряви в кімнаті і, забачивши ліжко в кутку кімнати, кинулися будити сплячу на ньому фігуру. Мія замружилась,хапаючи сон за останні ниточки, проте він, робурканий сонцем, таки щез. Голова трохи подзвонювала після вчорашнього. Не варто все-таки було довіряти Юкі з її "рисовим соком". Дівчина позіхнула і, підвівши голову, кинула погляд на низенький столик навпроти ліжка. На ньому красувався маленький квадратний пряник, вкритий ніжно-блакитною глазуррю та дрібними звивистими сріблястими візерунками. З-під пряника виглядав куточок записки. Мія мимоволі заусміхалась, прочитавши дрібні рядки на клаптику паперу.

"Доброго ранку. Ел :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3
:3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3
:3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3 :3"

-Боже,відколи Елін дізнався про смайли,всюди їх використовує,-Срібноволоска з удаваним докором похитала головою і надкусила печиво.

Демон уже довгий час з ранку до пізньої ночі кудись зникав, проте кожного ранку лишав щось смачненьке,немов вибачення за свою відсутність. На Міїні запитання Елін лише відводив погляд, говорив "Побачиш" і знову відлітав у справах.

Дівчина вийшла в коридор,незвично темний для такого сонячного дня.

-Що відбувається?-Мія визирнула в одне з величезних вікон коридору і здивовано витріщилась на великі краплі дощу на склі. Вона кинулась до своєї кімнати. За її вікном також накрапало. Срібноволоска зітхнула. Такі різкі зміни почали траплятись кожного дня, й ніхто не міг пояснити цю аномалію. Кожного ранку сонце сяяло так яскраво, просто неможливо було повірити в те,що далі гряне дощ.

Дівчина позіхнула і спустилася на нижній поверх, у їдальню,з якої вже чувся підозрілий шум.

-Нізащо,збоченцю,навіть не наближайся!!!!- заверещала Юкі,видряпавшись на стілець, і кинула в Грея тарілкою.

-А я кажу,що ти мусиш це приміряти!!-демон спритно ухилився і кинувся до Юкі з дивною конструкцією, перекинутою через ліву руку.

-Людоньки!Допоможіть!

-Цього разу твоя черга випробовувати спорядження Грея,не відкрутишся,-спокійнісінько мовила Луна,попиваючи чай і зовсім не звертаючи уваги на розгардіяш навколо,-Сама знаєш, він просто МУСИТЬ сам встановити те,що винайшов. На твою біду,це спіднє,ну,не пощастило.