У сховищі, залитому ніжними променями, панував ентузіастичний розгардіяш. Коли Мія тихенько злізла додолу, порушивши врешті режим свого "ув'язнення" ніхто, на превелике полегшення дівчини майже не запримітив її. Перші три дні її майже силою тримали в ліжку, Юкі та Ґрей стояли на чатах, в перервах чублячись між собою. Їх зміняли Луна та Ловел і, фактично, робили все те саме.
Цього ж ранку Ґрей порпався в купі брухту, ще й підкликав Луну, Юкі взялася до свого щита з заклопотаною міною. Невін з Едвіном сіли перешіптуватися в кутку, подекуди яскраво жестикулюючи. Ловел, Елін та Мей, вочевидь, зібралися надвір, узявши з собою тонкі мечі, вочевидь, вкрадені ще з комори зброї.
-О, Міє, привіт! Хочеш із нами? -кинув Ловел,-влаштуємо невеличке тренування. Яущо ти, звісно, видужала досить.
-Звісно!-запроменилась срібноволоска.-От тільки треба спитати одного Гітлера в готичній спідниці, і перевдягтись, зачекайте на мене!
Дівчина кулею злетіла нагору, порпаючись у пошуках підходящого одягу. Коли гладенька тканина нічної сорочки із шурхотом сповзала з плечей, дівчина задивилася на руки. Усе тіло досі було покрите щільним шаром бинтів, та попри рух якоюсь частиною тіла, нічого не боліло.
-Чуєш, Ю, це ж ти мене бинтувала, чи не так? -спитала демонесу Мія, вже одягнена у просту сорочку й рудувато-чорні штани з підтяжками, взута у зручні, легкі для спорту черевики і теплий шкіряний плащ із підкладкою,-Не пам'ятаю, аби в мене аж стільки ран було, щоби так довго гоїлись...
-Та воно так,-зітхнула лолі-демон і відволіклась від пробірок,-тільки тебе весь час лихоманило, і справжні проблеми почалися вже потім. Усе твоє тіло почали вкривати неначе тріщини, так, немовби щось розривало тебе зсередини. Та це припинилося за кілька годин, хоч рани зостались. Я ще такого не бачила, але ж я також і не бачила, аби комусь могли відріза... Коротше, тепер усе наразд, чого ото згадувати!
-Так ось чому ви мене так пильнували цього разу... Що ж, мабуть, маєш рацію це вже минуло,-Мія дещо спантеличено похитала головою, та часу відреагувати в неї не було. Вона запримітила біля дверей Мей та решту і з усмішкою помчала до них, радісно помахавши Юкі на прощання.
-Спасибі за турботу, Ю!
-Йди вже, от уперте..
Мія підхопила меч, який їй кинув Ловел, і радісно брязнула металевим руків'ям:
ВИ ЧИТАЄТЕ
На грані Ч/б Божественна гра
FantasyУ другій частині Мії доведеться згадати три місяці стертої пам'яті,взяти учась у невідворотній грі долі й,зрештою,врятувати світ. Нові цікаві пригоди,несподіванки і таємниці - вам сподобається,обіцяю :)
