На грані Ч/б Божественна гра

32

-Ти ж іще жодного разу не була далеко поза межами штабу, чи не так?

Елін захоплено потер руки, роззираючись у пошуках маршруту.

-Якщо подумати, ще ні,-Мія знервовано зітхнула, закутавши себе у хмарку прозорої пари. Як не дивно, та холодно не було. Навіть навпаки, промені сонця, що вже почали пробиватися крізь поріділі хмари,хоч слабенько, та зігрівали. Усе навколо з несамовитою завзятістю впивалося тим золотим промінням, ніби знаючи, що подібний день скоро не настане.

-Тоді ходімо до ринку, там завжди повно всіляких смаколиків,-Елін замріяно усміхнувся,-Він має бути десь...у тому напрямку,-демон непевно описав рукою дугу.

-Ти живеш тут бозна-скільки років і не знаєш?!

-Телепортація має свої побічні ефекти. Що ж, ходімо кудись...туди!

-Махнувши рукою, хлопець весело вклонився, галантно виставивши руку. Змирившись, Мія з ледь стримуваною усмішкою зітхнула й попрямувала з ним.

Майже за ніч кількість снігу, що вкривав тротуари та вічно зеленіючі дерева, помітно зменшилася. Будинки, виконані у чудово збереженому класичному стилі, чимось нагадували вулиці якогось тихого європейського містечка. На вулиці,вимощені дрібною бруківкою, вже починали виходити сонні демони; вони усміхалися, з лінивою насолодою заплющивши очі, радіючи разом із сонцем, яке останнім часом рідко тішило своїм візитом. Коли Мія проходила повз, на їх обличчях з'являвся вираз подиву й приязні. Услід лунали веселі голоси.

-Глянь, це ж та троєдушна! Це вона! Агов, візьміть моє безсмертя! Заберіть його, набридло вже!

До Мії підбігали чорноокі дівчатка й хлопці, віталися з Еліном і тіснилися до срібноволоски, навперебій просячи забрати безсмертя. Мія трохи присоромлено усміхалася, не знаючи,що робити. Демони обступили їх одним великим цікавським колом, яке захоплено ахнуло, коли долоні дівчини розсіяли срібне сяйво, що охопило товариство й тихо попливло назад напівпрозорим туманом.

-Ого,-аж присвиснув Елін,-Ти стала набагато вправнішою. Одразу кількадесят душ?

-Тренувалася,-сором'язливо відвела погляд Мія.

-Добре-добре, вистава закінчилася, попереду багато справ,-демон насварив пальцем на дітей, що показували йому язика,-Нам треба йти! Прогуляймося до кав'ярні.