На грані Ч/б Божественна гра

26

-О, нарешті він прийшов!

Мія таємничо виглянула в коридор із шпарини у дверях бібліотеки. Грей розміреними кроками наблизився до своєї кімнати й невдовзі зник за її дверима. Срібноволоска одразу ж вискочила зі свого сховку й попрямувала за ним. Не постукавши, заскочила в кімнату й цілеспрямовано зиркнула на демона:

-Добре що ти тут, я саме проходила повз і вирішила зайти....

-Боже, як ти мене налякала,-здригнувшись, Грей, сидячи за невеликим письмовим столом посеред кімнати, видихнув з великим полегшенням і повільно зняв свою маску,-Я вже думав, мій секрет розкрито.

-З якої ж такої нагоди?-здивовано вигукнула Мія,-Ти ж її ніколи не знімаєш?

-Ось тут ти помиляєшся,-демон підхопився зі свого місця та відкрив дверцята великої металевої шафи позаду нього.  На Мію глянули ряди чорних, білих та й навіть різнобарвних, великих і малих масок.

-Слухай,це все звісно дуже...дивно,-відмахнулась Мія,-проте в мене до тебе надзвичайно важлива справа і питання почекають

-Ти щодо своєї вранішньої поведінки?

-Так...А ти...

-Ти мала надзвичайно безглуздий вигляд і дивно поводилась...Але про вбивство... я тобі вірю....напевно...

-...Чекай...що?!

-Серйозно, у великої сімки достатньо клепок у головах, щоб здогадатись, що це відвертий наклеп. Докази ну надто ж очевидні. От тільки хто б міг це підлаштувати?

Грей з розгону гепнувся за свій стіл та задумано склав пальці в зловісну пірамідку.

-Сядеш?-він показав на простенький металевий стілець, що стояв поряд зі столом.

-Ні, я постою.

-Розказуй.

-Спершу - перевірка.

Дівчина стрімко перехилилась, вхопивши обома руками ліву долоню юнака, від чого той аж підскочив на кріслі, вмить почервонівши:

-А-агов, що ти...

-Не бійся, не вкушу,- усміхнулася Мія, а сама подумки відмітила "Талісман на місці".

-Не смикайся,-срібноволоска швидко простягла руку до грудей хлопця,вихопивши з них білу блискучу душу. Цього разу вона не вагалася. Перетворення пройшло на диво швидко. Душа згасла, розпластавшись на руці напівпрозорим пластиліном.