На грані Ч/б Божественна гра

18

Надворі розбушувалася заметіль. Снігові пласти стрімко вдарялися об шибки,створюючи,однак,лише приємний тихий шурхіт,що розносився повсюди. Розмите сіре світло,хоч і трохи затьмарене густими хмарами,гуляло по коридорах. Мія Магоні жваво кокувала одним із них, перекидаючи з руки в руку чималу книжку,бозна-коли позичену з бібліотеки штабу і забуту аж до минулого тижня. На книзі виблискували золотисті літери "Роман". Не те,щоб срібноволоска надто любила романи,проте велика,на півобкладинки золота назва  та кораблики на звороті мусили значити щось цікаве. Вона уважно приглядалася до кожного вікна коридору, точніше до підвіконня і краєвиду,що можна було з нього побачити.

-Добре,ось це підходить!- раптом задоволено вигукнула Мія і мерщій всілася на одному з підвіконь неподалік від дверей бібліотеки.

Хтозна чому, та дівчина завжди мала вибрати якийсь краєвид для читання,інакше навіть хороші пригодницькі повісті не читались як слід.

-Ох, нарешті я почитаю в мирі та спокої,-мирно зітхнула вона,влаштовуючись зручніше,- Бо час так швидко пролетів...деяких днів я взагалі не запам'ятала...У штабі так тихо...навіть...занадто тихо...Стривайте, дайте вгадаю...три...два...один...

-Міє!

-Хто б сумнівався,-Мія розтяглась у посмішці розбитих надій на відпочинок.

-Міє,тікай!-з-за рогу вигулькнув захеканий Елін із налякано-радісною посмішкою та невеликим кактусом у руках,-Негайно біжи в бібліотеку!-крикнув він,- Мерщій!

Інстинктивно,ноги самі зіскочили на підлогу й понесли власницю за демоном до грубих високих дерев'яних дверей.

-Зачиняй!- Як тільки срібноволоска заскочила досередини, з-за дверей знову вискочив Елін і шалено замахав на них вільною рукою. Вмить, повітря заколивалося,мов тонка прозора стіна.

-Я створив фальшивий вхід до бібліотеки,-з полегшенням мовив хлопець,віддихуючись,неначе після сотні пройдених метрів,-Тепер він мене не знайде.

-Хто саме?-здивувалась Мія,-Що взагалі відбувається?!

-Хованки.

-...Тобто...

-Ми щороку влаштовуємо невеличку гру - пояснив Елін,- Одному з нас випадає жереб украсти в Едвіна його найцінніший кактус і до полудня лишитись непоміченим,або принаймні не попастись у руки князя,бо в гніві він страшнючий,-демон здригнувся,-Ледь не попався. Встиг зникнути якраз перед тим,як Ед зайшов до кімнати. Тепер лише питання часу,коли він виявить пропажу. Виходити за межу штабу строго заборонено.