На грані Ч/б Божественна гра

2

У світі завжди існувала гра кішки-мишки - коли один гравець мусить зловити іншого. У руках кота зосереджена уся сила і могутність,безпорадна ж миша може лиш тікати стрімголов у невідомість,аби лиш прожити ще кілька хвилин. Але однієї миті обоє усвідомлять,що помінялись ролями. Мисливець стане здобиччю,і хоч як би кіт не старався,йому не змінити свою долю - стати мишею...

.

.

.

Цього дня золоте літнє сонце незвично лагідно сяяло в безмежному небі. Дерева шепотілись із дзвінкими птахами про дивну благодатну атмосферу, що нагадувала експозицію старих французьких романів - єдину не нудну річ у них. Теплий вітер залоскотав обличчя юної дівчини, що мирно дрімала, спершись об одну з білих кам'яних стін, і нагорнув на нього пасма довгого білосніжного волосся. Повіки сплячої повільно піднялись. Мія Магоні замружилась від золотих мерехтливих променів і посміхнулась,потягуючись.

-Ех...благодать...-тихо прошепотіла вона...

-Ану стій,скотина! Повернися,кому кажу!!!

-Тишу пронизали все голосніші вигуки, і невдовзі з-за рогу стіни вискочили Ловел та Елін з виразом безмежного переляку на обличчі,а за ним - і джерело шуму - Луна.

-Якого дідька ви притягнули сюди Гріха?!Це порушення правил безпеки!!-верещала дівчина,намагаючись зловити Ловела за комір.

-Але ж таке миле звірятко,-поспішно виправдовувались хлопці.

-А ще воно вогнем стріляє,дятли!

-Гарнюня з перчинкою,тобі треба в нього повчитися!-лукаво похміхнувся Ловел і тут-таки отримав міцну хватку за вухо.

-От ти зараз підеш і розберешся з тою перчинкою,Ловеле,а тоді вислухаєш лекцію з техніки безпеки криївки!- Луна,встигнувши якось зловити й Еліна, струснула короткими кучерями й поволокла приреченого вигляду демонів назад.Стривайте,короткими...

-Луно,зачекай! - окликнула Мія до подруги,але та вже зникла за рогом,забравши з собою хлопців...

-Що за...-пробурмотіла Мія й поспішила вслід.

У коридорі вона налетіла на невисоку чорнявку з короткою зачіскою й ледь не збила її з ніг.

-Пробачте,я не хотіла,-почала виправдовуватись Мія,окинувши поглядом незнайомку. У своїй чорній скромній блузці й чорній спідниці вона нагадувала одну з секретарок штабу криївки або бібліотекарку в траурі,проте водночас нагадувала щось дуже знайоме.