На грані Ч/б Божественна гра

66

-...Бовдур ти, от хто, Еліне.

Срібноволоска різкими кроками підійшла до демона впритул і рвучко скинула з себе плед разом із плащем.

-Свята сило, Міє! -Щ-щ-що ти оце робиш?!- перелякано і знічено забелькотів юнак, коли дівчина рішуче скинула жилетку з поясом до неї, а тоді ще й грубу лляну сорочку, лишившись у тонесенькій шовковій білій майці. На бліді округлі плечі слухняними потоками лягло довге білосніжне волосся, граючись світлом, наче відблиски місяця в опівнічному плесі. Воно шовковим волоспадом пливло по лініях рук, вкритих ледь помітними блідими рубцями.

-Подивись, на мене, Еліне,-тихо мовила вона.

-Н-ні, я...

-Еліне. Благаю тебе...-у спокійному голосі дівчини забринів теплий жаль,-просто поглянь на мене.

Демон схилився над срібноволоскою і зімкнув свій погляд із її, вже не в змозі відвести. Обоє стояли, мов зачаровані, насторожено вдивлялися одне в одного, немов боячись необачним кроком порвати ту тонесеньку ниточку, що мала ось-ось просотатися крізь щілину непробивного кам'яного муру.

-Еліне,- ледь чутно повторила Мія, беручи юнака за руки,-Ми з тобою обоє робили жахливі речі, що нависли на нас гріхами. Ми надто зламані, аби зцілити одне одного повністю. Та ми можемо спробувати. Довірся мені. Один-єдиний раз.

Дівчина обережно повела долоні демона до себе, поклала їх собі на плечі. Майже відчула, як здригнулися його руки від доторку, ледь помітно.

-Міє, що ти... що ти робиш...- стомлено прошепотів Елін, усе ще явно ментально опираючись ситуації.

-Відчуваєш їх? Мої шрами? -промовила дівчина, не відводячи погляду, і повела правою рукою долоню демона по лівій.

Руки демона були шорсткі й теплі, з них немовби гріло саме сонце. Мія повела долоню вище, обережно поклала її собі над серцем, біля шиї. Елін здригнувся, та руки не відвів і вже не опирався. Його згаслий погляд тепер знову оживав, уважно вивчаючи кожен порух дівчини. Десь далеко на краю свідомості пролунав тихенький шурхіт, як ото коли кришиться каміння.

-Це мої рани. Не бійся їх,- Мія відчувала лоскітливий жар, що розтікається з грудей і хвилями ллє до голови,-Під твоїми руками не завмерла картинка одного дня. Відчуваєш, як б'ється моє серце? Відчуваєш моє тепло?