На грані Ч/б Божественна гра

19

-Що значить " на місці руїни твого будинку?!" Ти що, навмисне тут Санта-Барбару створюєш?!-напосілася на нього срібноволоска,-Чому ж відразу не сказав?!

-Розумієш,-нервово посміхнувся демон,відводячи погляд убік,-я хотів скористатися класичним трюком раптового повороту сюжету .....

-... Ти забув.

- ... Ага.

-Що ж мені з тобою вдіяти,-Мія приречено сплеснула руками,-давай уже,розказуй...

-В цілому, все було так...

Був звичайний зимовий ранок, точнісінько такий самий, як і тисячі попередніх. Для цього порожнього, безмовного поля,що простягалося на десятки миль навкруги, всі вони були цілком однаковими. Чорна пустеля, зрідка покрита сірими та зеленуватими мохами. Її обходило все живе,навіть вітер - і той старався чимшвидше перейти це поле,щоб більше не повернутись. Навіть його гнітила ця мертва тиша. Раптом,згори почувся неголосний шурхіт крил,який, однак,розітнув її мов гостре лезо. Високий юнак із байдужими очима та неохайною шевелюрою тихо ступив на землю,згорнувши чорні як ніч крила, і роззирнувся.

-Схоже,ангелів немає поблизу,-тихо мовив він,- Поки-що погуляю трохи.

Демон відгорнув із білого чола пасмо довгого чорного волосся, спокійно рушив уперед й одразу ж, перечепившись через якийсь корінець,заорав носом у землю.

-Дідько,-швиденько обтрусив чорнюще від землі лице,-Добре,нічого страшного,ніхто не бачив,я тільки буду трохи обереж...

Не пройшовши й двох кроків,демон знову перечепився і пристрасно приклався обличчям до землі.

-Та щоб тобі повилазило!!!-заревівши,мов дикий звір, демон схопився на ноги. За мить,пролунав величезний вибух,аж земля під ногами затремтіла. Навкруги розлетілись тисячі грудок землі. Усе заполонив сірий пил,який,однак,досить швидко розсіявся...У центрі величезного чорного кратера,що зяяв майже на все поле,сидів розлючений юнак,роздратовано потираючи лоба.

-Стоп,чекай,тобто ти знищив цілу рівнину через два нещасних корінці?!

-Не забувай,що я через них я цілий ходив наче сажотрус. Слухай далі.

...

-Бісів корінь,-з досадою процідив демон.

Раптом,його погляд упав на невеличкий відблиск,що йшов із-під землі неподалік. Юнак відвів погляд убік,запевняючи себе,що промінець не вартий порпання в землі,та щось знову й знову притягувало його думки до нього.