На грані Ч/б Божественна гра

21

На якусь мить усе поглинула пітьма, і з хвилину чи дві Мія крокувала наосліп,довіряючи впевненій ході Еліна. Враз,попереду зблиснуло сліпуче світло і донеслися схвильовані, радісні вигуки. З трепетом срібноволоска увійшла у цей сяючий,гамірний вир,примруживши очі,а коли розплющила їх,не змогла стримати здивованого вигуку. Вони вийшли на широку лоджію з білого мармуру з низькими перилами. Перед нею аж до горизонту простягалась площа,вщерть заповнена людьми. Ну,не зовсім людьми. В очах мерехтіло від сотень тисяч чорних та білих голів, зацікавлено зведених догори. Весь народ зливався в одне суцільне мерехтливе чорно-біле море,над яким розпростерлось ще одне - безмежно глибоке, синє, чисте. З неба на юрбу щедро лилося яскраве сонячне світло. При появі Еліна,а з ним і решти сімки,демони весело загаласували,заплескали в долоні,ангели ж більше раділи появі Невіна.

-Забагато,як на жителів Криївки та раю,-тихо зауважила Мія.

-На церемонію зібралися подивитися й охочі з інших відділень,-пошепки пояснив Елін,-Так,ставай сюди,будеш поруч.

Демон показав на дванадцять червоних кіл на лоджії. Вони розташовувались півколом,у центрі якого простягся вишитий золотом та сріблом килим із червоного оксамиту. Юнак став на друге справа коло, поставивши срібноволоску на третє. Перше зайняв Едвін,останнє - Невін. Мей та Армен стали посередині,біля них - Юкі та Грей. Решта також позаймала свої місця. Мії випало стояти справа від Луни. Хоча ззовні вона здавалася цілком спокійною,все ж, у ній, як і в усіх навколо, панувала легка напруга. Раптом у повітря вдарили силою свого голосу дзвінкі сурми. До них долучилися ще якісь духові інструменти, яких, однак, дівчина не змогла впізнати. За мить вони змовкли, забравши з собою шум юрби. Навколо лягла мертва тиша. Всі притихли, очікуючи промови королів.

-Народе!-водночас вигукнули Едвін та Невін,- Вірні піддані Королів Раю та Криївки! Ми зібралися тут для проголошення відкриття кордонів двох світів у цьому відділенні! Дозвольте розпочати церемонію!

Обоє говорили слово в слово,не відстаючи ні на секунду,так,що їхні голоси зливалися в один,трохи двоїстий.

-Дозволяємо!-в унісон вигукнув натовп, і його радісний клич добряче струснув повітря.

-Чому вони кажуть усе разом?-тихенько спитала в Еліна Мія.

-Вони рівноправні королі,тож якби хтось із них почав говорити першим, народ іншої сторони обурився б,-пояснив демон.