На грані Ч/б Божественна гра

38

Одноманітні барви чорного, що  налягли важкою завісою на свідомість, раптом дрібно затремтіли. Крізь них почали пробиватися крихітні плямки помаранчевого, жовтого й червоного сяйва. Вони зливалися в суцільну барвисту мерехтливу пляму. Мія підняла повіки, що виявилися чомусь такими нестерпно важкими й примружилася. В очі одразу вдарило сонячне проміння, обдаючи теплими поцілунками зблідле обличчя. Дівчила здійняла руку, прикривши очі від світла й зі здивуванням відзначила, що вона була повністю перебинтованою. Мія спробувала підвестись, проте досягла успіху лише після п'ятої спроби. Вона лежала на великій складеній удвічі білій перині. Поруч стояли маленькі мисочки з водою та дивною зеленою маззю. Джерелом світла виявилось велике вікно прямісінько біля неї. Шиби в ньому були страшенно запилюжені, та й навколо теж порохнява літала. Стіни, надзвичайно висока стеля й підлога були збиті з міцних дерев'яних дошок.

-Де я?- Срібноволоска озирнулася.

Це дивне місце скидалося на величезний амбар для худоби. Угорі на стелі зійшлися великі оббиті залізом балки, такі ж, що тримали і стіни. Замість другого поверху був лише великий виступ десь із чотири метри завширшки, що проходив під кожною стіною та змикався в одне суцільне коло. Якраз із нього дівчина і оглядала споруду. Унизу під виступом навпроти притулились якісь старі металеві печі, шухляди, шафи та невеликий залізний стіл. Посередині розляглося широке кам'яне коло, обкладене акуратниою лінією із приблизно однакових розмірів сірих каменів. Із широких вікон першого й другого поверху щедро лилося сонячне сяйво. Знизу почулися неголосні кроки, що швидко піднімалися.

-Вже прокинулася, ледащо?- Раптом, з-за краю виступу з'явилася білява голова. Промені яскраво спалахнули, граючи на золотому волоссі. Ізабелла у потертих джинсах та трохи завеликому сірому светрі, що, як виявилося піднялася по драбині, стала навколішки біля Мії тримаючи в руках новий згорток бинтів. Вона помітно змінилася, та не завдяки довгій зачісці чи простому одязі. У її погляді було щось цілком нове, непомірно доросле.

-Я не сподівалася почути від тебе не "принцеса шизиків"-слабко усміхнулася Мія,-Ти мене врятувала?

-Ні, демон якийсь рогатий. Ну звісно я!

Характер її, схоже, не надто змінився.

-Власне, демон взяв у цьому участь.

-Ти як завжди зі своїми дивацтвами,-фиркнула блондинка,-Але мені цікаво, де ти й твої друзі умудрилися так покалічитись? Ще й звалились посеред міста як сніг на голову.

-Едвін та інші! Вони живі?-схопилась Мія, з надією дивлячись на дівчину.

-Так, вас усіх трошки пошарпало, але гадаю скоро отямляться. А на тобі, бачу, все зажило миттєво,- Елізабет здивовано похитала головою,-Якщо вже ти така живуча, то годі відлежуватись, допоможи про інших подбати.

Не чекаючи відповіді, дівчина швидко спустилася додолу. Унизу на таких же, як у Мії перинах лежали демони.

-Де ми?-запитала Мія, повільно спустившись по хиткій іржавій драбині.

-Це сховище нашої сім'ї для надзвичайних випадків. Ззовні воно захищене непробивним шаром металу та каменю. Може ти не знала, та мій батько має непогане віськове звання. Тут ми будемо в безпеці, навіть якщо ситуація загостриться.

-Яка ще ситуація?

-Ти не знаєш?-блакитні очі здивовано просвердлили її,-Міє Маґоні, ти що, з місяця впала? Скоро почнеться війна. Світова війна.

-Що ти сказала?- почулося зліва. Грей очманіло махав руками, повністю замотаний у бинти, намагаючись піднятись, мов якась біла гусінь,-Хто вона, Міє, і що верзе?

-Ви де були останні два роки?-спокійно мовила Ізабель, з нечуваною силою придавивши хлопця до землі, що той лише квакнув,- На наш край, один із перших, між іншим, напала сусідня країна, загарбала землі й зруйнувала усе на своєму шляху. Зараз в усьому світі спалахують збройні сутички. 

-Отже нас тримали набагато довше, ніж ми думали. З моменту подолання Ірен пройшло цілих два роки.

Мія озирнулася. Мей та Юкі уже також попідводились на своїх місцях та обмінювались занепокоєними поглядами з присутніми.

Отже, всі прокинулися, можемо знайомитись ,-констатувала Ізабелла.

-Майже всі, Король ще спить-поправила Юкі й навкарачки підповзла до перини поруч.

-Вставай, трясця!-в одну мить дівчина скочила на ноги і спритним рухом висмикнула її. Вмить, незрозуміле тіло, обернувшись у повітрі кілька разів, з олухим стуком приземлилось на заздалегідь повернену на місце перину.

-А хіба з королями не поводяться... делікатніше?-прошепотіла Белла.

-Тут усе трошки інакше...

-Ага...

-Що сталося? Емм, я слухаю, я не сплю,- Едвін, якого, вочевидь, навіть не здивувало раптове пробудження, якось ліниво протер очі й сперся плечем об несучу балку біля нього.

-Е ні, народ, я вас урятувала, тож запитання тут ставлю я,-Ізабель вимогливо схрестила руки на грудях і окинула поглядом химерне товариство, що зібралося у її прихистку,- Спершу, хто ви в біса такі?

-Ну,- затнулася срібноволоска,- Зважаючи на теперішню ситуацію....

Ми - демони-безхатьки...