На грані Ч/б Божественна гра

43

-Що ... це таке?

Руки закололи знайомим дрожем страху й несподіваної відрази. Удалині, серед глибин темного коридору, змигнув вогник. Крихітний. Червонястий...

-Слухай, може не варто...

Голос Ізабель стих і загубився серед срібного дзвону невловимих тонів. Зітхнувши, срібноволоска повільно рушила уперед, ледь пересуваючи ноги, які зненацька немов свинцем налились. Серце билося, немов силкуючись вирватися з грудей - надто знайоме відчуття боляче різонуло його.

-Агов.. тут хтось є?-позаду пролунав непевний голос Грея.

Нараз, попереду щось голосно зашурхотіло. Червоний вогник легенько хитнувся, блимнув і згас. Натомість загорілося чотири. Дзвін у вухах лише посилився.

-Відступайте! Це пастка!- скрикнула Мія, та було вже надто пізно.

Двері позаду зі скрипом захряснулися за спинами демонів. З напівмороку виринуло двоє постатей і кинулося до дівчини. В останню мить, коли ріжуче відчуття стало нестерпним, у голові клацнув невидимий перемикач. В останній момент Мія відхилилася вбік, і лезо зі свистом промайнуло за міліметри від правої щоки.

-Що відбувається?! Я на таке не підписувалась!-Десь позаду скрикнула Ізабелла.

Дві тіні відступили назад, готові до наступної атаки.

-Х-ховайтеся! Я розберуся!- вигукнула Мія й сама зчудувалася з непевності свого голосу. Ні, це вже точно були незвичайні вороги, й битва не обіцяла бути легкою.

Тіні знову кинулися уперед, свердлячи дівчину криваво-червоними поглядами. Та зненацька, між ними та Мією постав Едвін. Він із цілковито спокійним виразом позіхнув і навідліг ударив першого противника ніби від комара відмахнувся, аж виляски пішли. За мить з його долонею зіткнулося обличчя другого.

-Готово. В'яжіть їх,-весело мовив юнак і кивнув на нерухомі тіла під стіною.

-Але... але ти...-очманіло пробелькотіла Мія.

-Може смертним я і став, проте слабким - анітрохи,-демон підморгнув їй,- Я ж, зрештою, король.

Грей витягнув мотузку зі твоєї торби й кинувся зв'язувати полонених, поки решта стала навколо, розглядаючи нападників.

-Чекай-но, це ж ангели!-здивовано пробурмотів Едвін,-Але очі... Невже... Алан десь поруч?