У тепло-червоному світлі блукають тіні... унизу шлеться рубіновий липкий туман, угорі розкинувся океан багряного космосу. У небі півколом розкинулися сім срібних місяців, що день і ніч слухать єдиним світлом... Та що таке день і ніч тут.... Тут лише сутінки... Моя дивна квітко, що розцвіла в пітьмі душі, як мені жити без тебе кожну мить....
Скільки я вже тут? Може, я вже давно постарів, і моє тіло обернулося на попіл і прах, а думка досі самотнім відголоском гуляє просторами агонії? Де ти, моя срібна хвиле, що в тобі легко загубитися і не знайтись....
Навколо зорі, зорі...Блищать, невинні, у пітьмі.... так багато зір, що зачаїлись у її бездонних очах, і не дістати їх звідти загребущим рукам загарбника.
Коли ж я тебе побачу, зоре...
...
Біля високого вікна порожнісінької зали задумливо став пишно вбраний у багряні шати юнак, спершись на підвіконня. Його чорне волосся спадало хвилями на спину, і звивалося аж до землі, закінчувалося червоними, як кров, пасмами. Соболеве хутро пишно обвивалося навколо плечей, обрамлювало елегантне, витончене обличчя з аристократичними рисами. За шибкою розкинулися дивовижні краєвиди літньої Криївки в усій її занімілій красі, порожні будинки, що потопали у зелені дерев, дивовижні арки, з яких зеленим водоспадом звисали химерні ліани. Та на лиці хлопця панувало роздратування. Обіч нього стояв ще один юнак, високий демон, повністю вбраний у чорне й накритий чорним каптуром. Крізь тінь накидки просвічував порожній погляд осклілих червоногарячих очей. На його обличчі не здригнувся кожен м'яз, коли хлопець із червоними косами обернувся до нього й вимогливо скомандував:
-Нахилися.
Не проявилося жодної емоції в незнайомця на лиці і після того, як юнак у червоному, роздратовано замруживши очі, припав своїми губами до його. Якийсь момент той ніби вивчав кам'яний вираз другого, та зненацька озвірів, відштовхнув юнака в каптурі і з розмаху вперіщив його в обличчя.
-Я знаю, ти думаєш про неї!- заверещав той у німе обличчя,-Як ти смієш! Я забрав твої думки, спогади, волю і свідомість, та вона все одно залишила на тобі свій відбиток! Ти ні кроку без мене не ступиш, і пальцем не зможеш ворухнути, і слова не промовиш! Я заволодів кожнісінькою часточкою твоєї душі, але ти все одно знайшов місце для неї!
Демон нерухомо стояв, неначе статуя, втупившись у порожнечу, коли силует у червоному зник із поля зору...
ВИ ЧИТАЄТЕ
На грані Ч/б Божественна гра
FantasyУ другій частині Мії доведеться згадати три місяці стертої пам'яті,взяти учась у невідворотній грі долі й,зрештою,врятувати світ. Нові цікаві пригоди,несподіванки і таємниці - вам сподобається,обіцяю :)
