На грані Ч/б Божественна гра

33

Зненацька, голографічне зображення над коробочкою згасло й, востаннє блимнувши, розчинилось у повітрі.

-Що? Ні, ні, не може бути!- Мія з наростаючим відчаєм постукала по металевій коробочці,-Це не все!Що сталося потім?! Що я там побачила?!

-Зачекай, може це якась несправність,-зупинив її Елін,-Це ж іще недоопрацьована модель.

-Працюй, залізяко, я мушу знати правду!-Мія рішуче гримнула долонею об червону кнопку на пристрої. Зненацька, над кубиком знову засвітилась картинка.

-Богиня техніки,-демон тихенько пирхнув, знову вмощуючись на своєму місці.

-Уперед, магічна штуко, веди до відповідей!...

Тепер висвітились зовсім інші зображення...

....

....

В очі вдарило сліпуче біле світло. Мія щодуху кинулася до нього, аби тільки вибратися з того осоружного коридору. Сльози обпікали холодом щоки, затуманювали світ перед очима. Було байдуже, куди бігти, аби лише не стояти на місці, не таїти мовчки люті від безсилля. Ось тобі й відповіді. Маєш, що прагнула.

Срібноволоска наштовхувалася на різних демонів, діставала штурханів від тісного потоку випадкових перехожих, та продовжувала йти. Один із поштовхів затримався.

-Свята сила! Нарешті я тебе знайшов!-раптово, дівчина опинилася у таких міцних обіймах, що за кілька зайвих секунд вони могли би стати останніми,-Ну чому, чому ти втекла?

-Це ти кудись зник,- пробурмотіла Мія,-горнучись до демона.

-О, ні, ти що - плачеш?- Елін запанікував, розгублено позираючи на неї,- Н-ні, не плач, вибач, я не хотів, ти....

-Усе гаразд. Мені, еммм... стало страшно,- Мія відвела погляд, витираючи сльози.

-Як я можу виправитися?

Елін мав такий винуватий вигляд, що Мія не стримала усмішки.

-Ну, не знаю, наприклад, Як щодо перекусити сьогодні на даху штабу?

-Згода!-на обличчі демона розцвіла усмішка.

-Та спершу... Сховаймо накопичувач пам'яті?- перервала його дівчина.-Про всяк випадок...Просто зараз. Якраз маю куди,-вона підняла руку з підвіскою. Не думаю, що майбутні ми захочемо дивитися всі нудні подробиці.