На грані Ч/б Божественна гра

28

-Ти чого?-розгублено запитала Мія,простягаючи руку до демона.

-Та так, дрібниці. Може, прогуляємося?-з безтурботним виразом Елін відвернувся від неї.

-Залюбки, але куди?

-Не знаю, наприклад, у світ людей.

-Але Алан...

-До біса Алана!

Мія сахнулася. Раптова злість у голосі хлопця наводила жах. Та найбільше , лякала скоріше легкість зміни його тону.

-То ти йдеш?-не озираючись, уже спокійніше мовив демон,-верхній одяг захопимо по дорозі.

Срібноволоска тупо закивала головою, прямуючи за Еліном, виконуючи його вказівки. Одяглись у теплі зимові куртки. Пройшли через портал. Миттєвий холод пройняв до кісток, незважаючи на товсті рукавиці. Сірий підвечірок скоро мав би про себе нагадати. Мія зіщулилась. Щось було не так.
Дівчина роззирнулася навколо, зі здивуванням відзначила для себе, що на вулицях не було жоднісінької живої душі. Нікого. Лише безкінечні гладенькі кучугури снігу. Неначе місто остаточно вимерло, лишивши по собі білу пустку з неба та засніженої землі. Останньою межею між ними залишались будівлі з сірого каменю та бурої цегли.

-Тобі не здається, що тут якось порожньо?-боязко запитала Мія.

-Це трохи дивно,-згодився Елін,-поснули всі, чи що? Хай там як, ходімо, наше кафе неподалік.

Вони покрокували вулицями німого зимового міста,наслухаючи,як на землю з тихим шурхотом спускаються осиротілі сніжинки. Мія здригнулась. Що,як зараз станеться щось жахливе? Що, як ця мертва пустка і їх перетворить на холодні брили льоду? Від морозу пальці починали злегка поколювати. Дівчина несміливо простягла руку, торкнувшися руки Еліна, й невимовно зраділа, коли завжди тепла долоня одразу ж відповіла потиском, хоч і набагато міцнішим, ніж зазвичай. Чомусь так перехотілося кудись іти, немов кожне місце призначення ставало загрозою, адже по суті своїй було кінцем, можливо навіть, не лише подорожі.

-А ми всі змінилися за останній рік,-раптом порушив мовчанку Елін,-Я й не помічав, наскільки довшим стало твоє волосся.

Юнак усміхнувся і простягнув руку, торкнувшись одного з довгих срібних пасем Мії.

-Я теж не помітила,-здивовано прошепотіла Мія.

-Усі ми стали згуртованішими,відколи ти з'явилася. Усі ж можуть змінюватися,чи не так? Так?...