На грані Ч/б Божественна гра

24

-Це неможливо!- Мія та Елін підхопилися зі своїх місць,-Як він встиг?!

-Все вказує на те,що її вбили три дні тому,-пробурмотіла Мей,-проте це аж ніяк не найбільша біда. У тебе, подруго, величезні проблеми!

-Чому?

-Беатріс закололи кинжалом.

-...І?-Мія спантеличено стенула плечима,проте враз здригнулась,-Чекай, вона ж демон...її неможливо вбити ножем...хіба що...

-Поруч я знайшла її душу. Звичайну,-тихо, майже пошепки завершила Мей,-Її позбавили безсмертя. Це вмієш лише ти.

-Стривай-но,-Мія позадкувала, все ще недовірливо дивлячись на подругу,-Зачекай....це неможливо...це ж цілком неможливо...це...

-Боюся,це правда.

-Але навіщо він це зробив?!

-На це є декілька причин,-з боку Еліна почулось тихе зітхання,-Зізнаюся,з його боку це розумно. По-перше, він підставить тебе. По-друге, позбудеться свідка. По-третє і, гадаю щонайважливіше - так він перевірить,чи не відновили ми пам'ять за нашою реакцією на її смерть.

-Що ж він за монстр такий?

-Боюся,набагато гірше,-заперечив Елін,-він гравець. І просто зараз ми граємо в його гру. Не найкраще становище,хіба ні?

Що ж нам робити?!-в розпачі вигукнула Мія.

-Повернутися до себе в кімнату.

В його голосі чувся неймовірний жаль,схований далеко за завісою спокою. Він був таким гірким,що Мія не спромоглася нічого більше відповісти, лише кивнула і слухняно попленталася за юнаком у коридор. Мей провела їх таким же зневіреним поглядом і повернулася до себе. Коли двері Елінової кімнати зачинилася, мов зачарована, безмовно опустилася на підлогу. Демон сів поруч. І знову обоє замовкли, задавлені тією ненависною спільною мовчанкою, що колись наповнювала серця радістю й сповненим хвилювань щастя, та тепер лише німо закривала рота, затуплювала розум, забирала останні живі почуття. Говорити не хотілося, проте щось змушувало.

-Ми не можемо нікому сказати про Бет,-зітхнула Мія,-Також ми не можемо попередити Юкі, адже Алан дізнається. Ми не можемо нікого обезсмертити, це буде підозріло. Чи можемо ми зробити хоч щось? Як можна ось так просто залишити останки Беатріс?

Відповіддю їй служила розчарована мовчанка.

-Чуєш,- знову прошепотіла срібноволоска,-Коли Мей повернулася до нас спиною, ти теж це помітив?