На грані Ч/б Божественна гра

20

Настав урочистий день церемонії. Обидва світи в гарячковій нетерплячці очікували настання одинадцятої години - часу її проведення. Проте разом із сонцем на небо заледве виповзла восьма ранку,тож усе застигло на місці,скам'яніле від виснажливого чекання видатної події. Усе ніби завмерло. Проте цього не можна було сказати про штаб Криївки. У командному центрі панував цілковитий розгардіяш.

-Ти готова? Виспалась? Поїла? Зібралась? Поквапся!-нагадала Мії Луна,вихором метаючись туди-сюди.

-Дорікаєш їй,а сама фарбуєшся й кричиш водночас!- Ловел відгукнувся через плече,-Через твій вигляд я від сміху ледь не впустив  пончик та бритву у каву! Ледь комікс не заляпав!

-Ой, маєш ніби шість рук,та все одно вони ростуть із...

-Ану годі!-гримнув на них обох Едвін,-Краще займіться чимось корисним,як інші!

-Це каже той,хто будує замок з картоплі?!

-Я ж кажу, інші,а не я!..

-Свята Сило, ви як діти!-похитала головою Мей,-Ану,швиденько збирайтеся, за десять хвилин виходимо!

-Не розумію,виходимо куди?!-запитала в Грея Мія,поки той набивав рота м'ясним пирогом,який невідомо як зміг пронести із собою в командний центр.

-У гвивевху...

-Не розумію сербської.

-Тю,та в гримерку йдемо! У ту, що збудували тиждень тому,  Елін хотів показати тобі її вміст як сюрприз і просив не розказувати, бо інакше він мене вб'є,- спокійно мовив демон,-Та оскільки я щойно підписав собі смертний вирок,думаю, мені можна взяти останній шматок.

-Я тебе не видам,-пообіцяла йому срібноволоска.

Дівчина скерувала погляд у вікно,чи, можна навіть було сказати, екран,за яким дрібно зблискували крихітні часточки зими.

-Чому сумуєш?-Мей сіла навпроти Мії й допитливо нахилила голову.

-Нічого такого...я просто задумалась...Тобі не здається дивним те,наскільки швидко все відбувається?

-Та ні,нам же треба все встигнути,от і..

-Я не про сьогоднішній день,-повернулась до неї дівчина,-У мене сильне відчуття,що між останньою битвою та церемонією злиття пройшло набагато більше часу,ніж здавалося.

-Справді?-приєднався до розмови Алан,-Як на мене,все як і планувалося - два дні.

-Думаю,ти просто перехвилювалася,- усміхнулась Мей,-учора ви з Еліном просто нетямилися від щастя,знайшовши оту книгу пророцтв,змусили всіх пообіцяти обов'язково прийти в наступний світлий день бібліотеки.