На грані Ч/б Божественна гра

65

-Еліне Седгрейв!-Мія прожогом увірвалася в криївку, ледь не вибивши двері ногою,-Ану виходь! Треба поговорити!

На неї здивовано витріщилися десять пар очей. Власник найбільш наляканих повільно підвівся й обережно підійшов до неї.

-М-міє? Я-я щось... Ай! За що!!

Срібноволоска взяла демона за комір і з розгону буцнула його лобом і потягла за собою за вухо.

-Йой, ти мала рацію, як камінь!-дещо задоволено констатувала вона, витягуючи до виходу Еліна, що зігнувся в три дуги.

Вже за мить почувся грюкіт, який сповіщав про те, що дивна парочка вже поза межами бункеру. Усе різношерсте товариство так і зосталося сидіти на своїх місцях, намагаючись зрозуміти, що ж у дідька щойно сталося.

...

-Йой, боляче ж! Куди ми йдемо?- запитав, скривившись, Елін, коли дівчина врешті його відпустила.

-Не знаю. Подалі від цікавих очей, це точно,-буркнула Мія, насупившись, як дитина.

З вуст дівчини скотилися легкі клуби пари.

-І за які такі гріхи мені грозить кара?

-О, без сумніву, є за що. Та річ у тім, що тут не лише в тобі справа, просто... Так, слухай, не збивай із настрою, мені треба зосередитись, аби тебе шпетити!

-Г-гаразд...?

-Ти ще володієш тією технікою, чи не так?-обернулась до нього дівчина.- Перенеси нас куди-небудь, я ж чую, як Юкі крадеться за нами добрих метрів сто.

-Слухаюся...

Елін, вкрай спантеличений, схоже, просто забив на спроби щось зрозуміти, тож слухняно сплеснув руками, і картинка навколо різко змінилася. Зіп'ялись угору високі будівлі з бурої цегли, скупані в тумані. Вікна перших і других поверхів були або потрощені, зяяли чорними пащеками вибитих шибок, або ж міцно забиті дошками зсередини. Розібратися, де що, в білосніжній густій імлі було майже неможливо, усі будинки були страшенно схожі між собою. Від того вони здавалися порожніми, все ж неприступними мурами, або ж стінами величезного лабіринту. У тому лабіринті колихалася лиш біла імла, що іноді зблискувала червонястими вогниками.

-Еліне.... Еліне, у нас проблеми,-Мія шалено заторсала рукав демона,-Що за..Ммф!....

Раптово, чиясь рука закрила їй рот, а інша обхопила талію й потягла кудись убік, як виявилося, у вузький і темний провулок