На грані Ч/б Божественна гра

36

Мія стояла мовчки.

-Ну, давай, кажи!-розлючено вигукнув Алан. Йому вже починав уриватися терпець.

-Дідько, що робити?!-Мія нервово прикусила нижню губу,-Якщо я піддамся емоціям, бібліотека покаже шлях до книги...

Елін, вочевидь, притримувався тої ж думки. У проміжках між втратами свідомості, в його очах проскакувала крапля власної волі.

Дракон неспокійно витав у повітрі, загороджуючи собою смертних демонів, готовий будь-якої миті до захисту.

Нараз Алан скинув із себе усю нетерплячку і, повернувшись до звичного розважливого стану, стенув плечима:

-Ну,не хочеш по хорошому, не будемо гаяти часу.

-Й оком не моргнувши, демон спокійно увігнав клинок у бік Еліна. Той скрикнув, схопившись за свою сорочку, на якій швидко проступала велика червона пляма.

-Ел!- несамовито скрикнула Мія й кинулась до нього, однак наткнулася на плазматичний щит Луни,-Ти за це заплатиш!

-Ага, звісно, вже побіг,-Алан фиркнув, озирнувшись на мерехтливу світляну доріжку. Хлопець преспокійно приставив закривавлений меч і так попрямував за книжкові полиці. Попереду з'явилися невисокі білі двері з двома колами на них.

-Не пущу... Не пущу!- Мія спробувала атакувати, проте клинок знову сипнув іскрами, черкнувши по щиті. Ззаду її в міцну хватку взяв Ловел і заламав руки.

-Зупиніться!- Юкі відчайдушно намагалася втрутитись, однак була відкинута на підлогу,-Що на вас найшло?!

-Вони під контролем!- Елін, що спромігся ненадовго вивільнитися з лабет багряного, благально обвів поглядом смертних демонів,-Звільніть Мію й тікайте через чорний хід!

-Ти про ті двері в бібліотеці? Вибачай, не вийде. Я їх зламав,- Алан діловито окинув оком білосніжні дверцята.

-Аби їх відкрити, потрібні наші з Еліном долоні,-посміхнулась Мія,-Ти прорахувався.

Не звертаючи уваги на слова срібноволоски, юнак вдарив двері підошвою черевика з такою силою, що вони одразу злетіли з петель.

-В принципі, і так можна було...

Алан, відштовхнувши Еліна, вимогливо простягнув руку в темний простір, і за мить у ній опинилася Книга Буття.