На грані Ч/б Божественна гра

49

-Цей виродок!-Ґрей, що весь час непомітно сидів біля Невіна, стиснув кулаки так, що аж суглоби пальців побіліли,- Нацьковує нас на своїх друзів! Що за сволота на таке здатна! Дідько!

Раптом, тишу розітнуло тихе "Бульк!", немовби луснула бульбашка, і на голову демонові приземлилося крихітне напівпрозоре створіння з величезними як для свого розміру банькатими очима.  З тихим писком воно заворушилося у кучерях юнака.

-Еее?! Якого дідька!!- спантеличено заверещав Ґрей,-Звідки він тут узявся??

-Отакої, це ж Гріх?- Юкі та Мей, що саме починали бинтувати Армена, здивовано перезирнулися між собою.

-Тільки поглянь,- скупа усмішка Едвіна заіскрилася певним полегшенням,- Один із семи гріхів - гнів. Оскільки ми тепер люди, то, вочевидь, на нас поширюються і їхні закони. Вітаю, ти щойно створив свого першого Гріха Ґрею.

-Щоо, я не хочу! Ніт!! Забирайся геть, я не хочу мати на собі тебе, бридке ти створіння!! Допоможіть!!! - Ґрей заметушився, намагаючись зігнати з себе Гріха, але той із задоволеним писком повертався до нього, вчепився за пасма волосся, а коли юнак спробував прибити створіння черевиком, пірнув за пазуху хлопця, зашарудівши там.  Усе це відбувалося під нестримний регіт товариства, що з превеликою цікавістю спостерігало за розгортанням подій.

-Зніміть його з мене!!! Лоскітно, ааах, свята Сило!! Міє, допоможи, воно не відстаєє!!!

-Зараз допоможу,- хихочучи, Мія спустилась драбиною униз і підбігла до хлопчини.

При її наближенні звірятко, що знову видряпалося на голову Ґрея, злісно зашипіло, наїжачилося.

-Ось так, друже, вибач, але тобі тут не місце,- Мія обережно взяла крихітку за за шкірки, і та, невдоволено пискнувши, розчинилася у повітрі.

-Дякую,- розплився під маскою в посмішці Ґрей, -Шкода, що тепер я не можу самотужки позбавлятися цих надокучливих... А це що?!

Його посмішка згасла, і той подивився кудись униз.

-Христе-Боже, що з твоєю рукою? Не кажи, що та потвора тобі пальця відгризла?!

-Ти про що? -Мія спантеличено поглянула на праву руку. Долоня була замазана зашкарублою кров'ю, що точилася з пальців.

-Горенько, де ж ви встигаєте, зараз принесу ще бинтів,-Юкі сплеснула в долоні й метнулася кудись убік.