На грані Ч/б Божественна гра

14

Капсула сповільнила хід.  Лампочка  згасла,натомість,згори засвітилось тьмяне світло,відкриваючи чотири стіни кімнатки,в яку буквально в'їхали гості.

-Приїхали!-прощебетала Юкі,весело вистрибнувши з капсули,що ледве торкнулась платформи.

-Це...весь архів?-здивовано спитала Мія,роздивляючись маленьку кімнатку з бежевими стінами, невеличким стелажем книг, письмовим столом поруч із ним та великих дерев'яних двостулкових дверей із маленьким чорним прямокутником на одній із половин.

-Не вигадуй,-усміхнулася лолі-демон,- Агов,Бет!!!

-Я не сплю!Не сплю!

З-за столу підхопилася низька натоптувата чорнявка,схожа на секретарку, із зібраним у хвіст кучеряво-пухнастим волоссям. На вигляд їй було не більше двадцяти. Дівчина гарячково позбирала розкидані папери і подріботіла до Юкі.

-Бетсі,ти ж знаєш,не можна спати на робочому місці!

-Пробачте,пані Като,так багато паперової роботи,ще й минулого тижня стався інцидент із чорним чорнилом у відділі знищення паперів, усі працівники з ніг до голови забруднилися і...

-Я вже мільйон разів казала, їхні звіти не твоя робота! Ти маєш виконувати....

-Нагадай,чому ти не міг  телепортувати нас просто до архіву?-тихо запитала Мія в Еліна,поки Юкі шпетила секретарку.

-Хоча й не схоже,тут безліч камер,якби ми ввійшли сюди без дозволу, Едвін та решта одразу б дізналися.

-Добре,потім розберуся з тим чорнильним випадком,-врешті зітхнула Юкі,-зараз відкрий архів.

-С-слухаюсь,пані Като!

Дівчина кинулась до великих дерев'яних дверей,приклала руку до чорного квадрата -і двері зі скрипом відчинились.

В очі вдарило яскраве денне світло з величезних завужених вікон на всю висоту стін

-Ось тут-Юкі гордо провела рукою перед собою,-зберігаються історії кожного демона,що коли-небудь існував. При народженні для кожного створюється тека,де викладено абсолютно все - вік,життя,зброя,звички та навички- усе записано тут. У випадку смерті папки, звичайно, знищуються, проте,про всяк випадок, ще п'ятдесят років зберігаються. Тільки поглянь на цю красу!

Навколо простяглись довжелезні ряди високих, аж до стелі, масивних книжкових шаф з темного дерева, ущерть забитих сірими теками різних розмірів. До кожного ряду припасовувалась прикріплена до металевої лінії на підлозі довга дерев'яна драбина. Сонячне проміння стрибало по блискучих металевих табличках з химерно закрученими цифрами,які висіли на кожному з величезних стелажів.