На грані Ч/б Божественна гра

11

-Гей,чом така понура вже зранечку?- за сніданком Луна сіла поруч із Мією,що стомлено вдивлялася очима задовбаної сови у горня зі своєю кавою.

-Та так,-зітхнула дівчина,- знову не спиться....

-Знаю,Мі,це тяжко дізнатись,що твій вітчим - один із наших,-до Юкі, що сиділа навпроти,підперла голову кулачками,- проте, таке іноді буває. Є свідчення,що деякі ангели і демони іноді приходили в людський світ, покинувши свою зброю,бо хотіли жити і помирати, як смертні. Мабуть, тобі долею судилося зустрітися з нами!Хіба ж це не чудово,Мі?

-Тож не варто так перейматись через це так,що аж сон втрачати!-додала Луна.

-А може не спиться не через щось,а через когось?- підозріло високо здійняв брови Ловел,давши п'ять Грею.

-Що?!Фу, Ловеле,як ти можеш!?-замахала на нього Мія,-Хлопці! Боже!

-Хто кликав?-відірвався від свого кухля Едвін.

-Не ти!!Так,народ,досить,-замахала головою Мія,-Я ж усього-на-всього не виспалась! Невелике діло! Поговорімо про щось інше,бо ця розмова вже йде в незрозуміле русло.

Дівчина подивилась на бежеву пінку в своїй каві. В голові промайнув недавній спогад :

-Слухай,знаю,дивне прохання,проте прошу,скажи іншим, що він твій вітчим,а не батько.

-Але чому,Еліне?

-Не знаю!Просто... Передчуття....Прошу,довірся мені...інтуїція мене ще ніколи не зраджувала...тут справді щось не те...

Срібноволоска зітхнула і надпила з горнятка. Тим часом у їдальні відбулось пожвавлення.

-Всім доброго раночку!-Алан з усмішкою зайшов у кімнату,обняв Юкі,дав п'ять Луні,потиснув руку Едвіну,Еліну та Грею і сів неподалік від Мії,-Як усім спалося?

-Ти просто ясне сонечко сьогодні,-засміялась Юкі.

-Звісно!Я ж працюю із вами!

-Ох,Алане,ти така няшка... навідміну від декого,- Луна кинула невдоволений погляд на Ловела.

-Це було боляче. А ми,між іншим стали з Аланом добрими друзями,-демон поклав руку на плече хлопця,-правда,Ал?

-Звісно,-усміхнувся той.

Мія здригнулась.

В очах юнака на мить пробіглясь крихітна червоняста іскорка,тут же і згасла.