На грані Ч/б Божественна гра

67

-Усім привіт, вибачте, що нас так довго не було!-боязко вигукнула Мія, сховавшись провсяк за спиною демона.

Ковані двері відчинилися, і парочку огорнуло тепле сяйво.

-Так-так, обіцяємо, це востаннє! -весело засміявся Елін, вриваючись досередини,- зате, товариство у нас для вас є хороші но....

Мія, простуючи за юнаком, зненацька буцнулась головою йому в спину.

-Йой, Еле, що ти...- потираючи лоба, буркнула вона,-Не можна так різко зупинятись! Ти ж... Еліне?

Зненацька, Елін попереду заклинувся кашлем, прикривши рота долонею. Дівчина похитнулася. Зненацька, обухом вдарила дивна думка, раптове усвідомлення.

Дивна ж бо річ.

Їм же досі ніхто не відгукнувся.

-Боже мій...-прошепотів, Елін, важко дихаючи.

-Що там?!

Срібноволоска стривожено визирнула з-за плеча демона, сподіваючись найгіршого.

-Як ти, курво, м'ясо смажиш, воно ж підгорить! -Елін кинувся до Ловела, що весело вишкірився на нього..

-Та я знаю, як його смажити, це рецепт такий!

-Воно диміє вже!

Ти не така, як вона, чуєш?!

-Я казала, що Ловелу це не можна довіряти - фиркнула Юкі, наливаючи Едвіну чергову порцію соку.

-З поверненням, приблуди,-кивнула парі Мей,-ми чекали на вас.

Демонесса випромінювала спокій та затишок, верстаючи нитки довкола рук Ізабелли.

-Господи, як же я злякалася- з безмежним полегшенням Мія приклала руку до грудей.

-Страх життя не доточує, хоча у нас таки дещо сталося,- буденно кинув Ґрей, чублячись із Юкі за найбільший кусень м'яса,-Он.

Демон кивнув у куток. Там лежав зв'язаним коротковолосий демон. Його багряні очі хижо зблискували в напівтемряві.

-Оцей парубок до нас завітав,-кивнув Едвін,-думав, що ми спимо. Судячи з арсеналу, що він приніс, явно не на шашлички. Та не бійся, ми його надійно зв'язали-

Зненацька, очі полоненого хижо зблиснули багряним. Почувся гучний тріск - і в'язень в одну мить розірвав свої пута.

-Або ні...

-Міє,тікай!-налякано скрикнула Юкі, та срібноволоска не змогла ворухнути й пальцем. Вона закам'яніла, німо дивлячись на руки, що тяглися до неї.