«Гудуть сирени..... дуже близько чутно вибухи....горить чиясь хата......це прийшли вороги....вони ограбовують наше село..... люди біжать до ближнього бомбосховища....хтось у підвалі плаче.....тваринки бігають та шукають своїх господарів , а деякі з них вже не живі»
<Я , мій молодший брат , та моя матір , не бачили це , ми встигли виїхати до війни, але наші рідні та близькі залишилися у Новій Каховці , це тихе та приємне місто в Херсонській області , ми з самого початку були в окупації рашистів , вони прийшли на нашу землю для того , щоб забрати землі від неньки України..... В нас нема батька , він був тираном та навіженим поліцейським.... Ми тікали від нього, щоб він не вбив нас.
Час знайомства.. Мене звати Катерина , мені 16 років , війна триває 2 роки і я вже втратила свого друга Дениса , його вбив рашист коли він йшов до магазину за цигарками , але мені ніхто не вірить..... у мене шизофренія , але я нормальна людина.... Зараз я в Таллінні , Естонія.... Але я обіцяю.....я буду мститися за свою країну , своє місто , мій народ , і за те що вони вступили на нашу землю зі зброєю. Не так давно я познайомилася з вісковим ЗСУ , це гарна , смілива та розумна дівчина , їй 21 рік , але вона виглядає як чоловік... вона штаб-сержант ,та я запропонувала їй мою допомогу , тому мене взяли військовим.>
Військового звали Станіслав Андрійович , це дівчина лезбіянка , на справді її звуть Аполлінарія, але вона не любила це імʼя та вирішила бути томбоєм , в роті ніхто не знав що це дівчина тому його називали Станіславом.
Катерина та Станіслав зустрілися у Львові і почали заповнювати анкети та документи, ще домовилися щоб Катерину називали Кирилом , та їй доведеться перемотувати груди щоб бути схожим на хлопця.
Станіслав: ну шо , готов?
Кирило: звісно
Станіслав: це добре , тобі треба зараз перевдягнутися , і через 3 години ми будемо їхати всією ротою на нашу стару позицію, де ми були коли домовлялися з тобою)
Кирило: прийняв
Станіслав:вільно) громадянський одяг не бери з собою , треба тепла кофта бажано з капюшоном , теплі штани , жіночі штучки не обовʼязково, не так далеко там є село , там магазин є , шкарпетки бери , якщо є балаклава , вдягай тут)
Кирило:прийняв , що робити з волоссям?
Станіслав: хм... треба щоб не виглядало з під каски або кепки. Давай я зброю?
Кирило:добре
Вони пішли у квартиру Станіслава , де вони стригли Кирила , він переодягнувся , зібрався, взяли ще спирт , вату , та білу тканину зі старої футболки, та пішли на місце зустрічі.
