Кирило:добігався...
Станіслав:ага , треба штани знімати... пішли на поверхню в дерева..
Аби як Кирило піднявся та пошкандебав на поверхню в дерева , постелив ковдру та сів на неї.
Станіслав: одну штаніну зможеш зняти?
Кирило:думаю ні...
Йому було соромно за те що він дозволив собі побути слабким. Станіслав обережно зняв одну штаніну , в Кирила були худенькі ніжки .
Станіслав: боєць , це що?
Кирило:ноги...
Станіслав: скелет....
Кирило: ти себе давно бачив?
Станіслав: так , все нормально
Кирило:ну ось і зі мною все добре..
Станіслав обережно обробляв рану малого , під контролем Кирила він зашивав рану. Перемотав ногу.
Станіслав:давай я подивлюсь що з боком..
Він розтягнув куртку та кофту та підняв футболку.
Станіслав: уф...
Кирило:що там?
Станіслав: майже у печінку влучило..
Обробляє ранку, трохи підшив її,його очі випадково впали на нижню білизну , він прикусив губу та перемотав.
Станіслав:все
Він допоміг малому вдягнутися та поклав його на ковдру в окопі.
Станіслав:так , де ці два збоченця?
Денис:вони на посту стоять з Василем та Вадей
Станіслав: добре , рота , відбій!
Всі лягли спати , Станіслав спить біля Кирила. Чутно свист та грохот.
Денис: ховайсь!!!
Прилетіло не далеко від окопів.Кирило прокинувся та прикрив голову. Все що він чув це багато прильоті. Він побіг до техніки , запустивши свій апарат було чутно безліч прилетів в далі . Він лежав на землі та прикривав голову руками. Відбилися , гробова тиша.
Кирило: ви як?
Денис: всі живі, тільки зв'язку немає з постом
Кирило: блять , Станіслав Андрійович , звʼязок пропав з постом.
Станіслав: побігли.
Вони бігли до посту , Кирило не звертав уваги на хвору ногу , він хвилювався за життя хлопців. Як тільки вони добігли , вони побачили Василя який пробував звʼязатися з базою , але не виходило . Діма та Павло були ранені , ударною силою їх штурхнуло на землі та вони вдарилися головою , а Вадим пробував привести їх до тями .
Станіслав: швидко беріть їх , понесли до роти!
Вони взяли хлопці та понесли до окопів , там вони поклали їх на ковдри. Кирило обробив їх невеличкі рани та привів до тями.
Станіслав: докласти про ситуацію.
Василь: ми стояли на посту та побачили як летить старяд , ми заховалися а ці двоє виходили з лісу , ну біля них був приліт . Вони відлетіли та вдарилися об дерева , ми донесли їх до мосту та хотіли визвати допомогу , але рація не працює.
Станіслав: в мене питання , що ви там робили?...
Вони промовчали.
Станіслав: чого зразу не понесли на базу?..
Тиша.
Станіслав: я з вами розмовляю. Я не давав приказу стояти на посту .
Василь: вибачте...
Станіслав: ви думали що якщо я постійно ходжу за Кирилом , то вам можна йти куди вам заманеться? Добре Вадя пішов , він моя права рука , але ти куди пішов? В тебе життя багато?
Василь: ні , я пішов як помічник.
Станіслав: та навіть так , нікому не сказали.
Діма: де я?...
Павло:ми у полоні?..
Станіслав: о , прокинулись , Біба і Боба 2 долбоєба... що ви в лісі робили?
Діма: попісять пішли.
Станіслав:в ліс?
Павло: так...
Станіслав: 2 дебіла.... На посту сьогодні Вадим та Василь, допомагає Денис та Кирило , 12 годин , все в блокнот записуйте потом по рації, виконувати.
Вони пішли на пост , чоловіки балакали між собою , Кирило йшов перший , настрій був не дуже добрий.
Денис:Кирило , а чого ти завжди один?
Кирило: не знаю
Денис: за дівчиною сумуєш?
Кирило: можливо
Денис: а як її звати?
Кирило: Аполлінарія , але ми не зустрічаємося , вона подобається мені , я не знаю як це їй сказати...
Денис: нууу, можна в ночі їй сказати про це , в романтичній атмосфері
Кирило: та , до біса...
Вони прийшли до посту та майже одразу побачили потяг та зупинили його. Кирило підійшов до машиніста , а хлопці пішли перевіряти.
Кирило: добрий день , ваше ПІП та документи на потяг.
Машиніст віддав йому документи.
Машиніст: Фірсова Ягілея Кирилівна
Кирило подивився на дівчину.
Кирило: скільки вам років ?
Машиніст: еее .... Мені 20...
Кирило:вам не може бути 20 років , ви молодше за мене.
Машиніст: це ти?....
Кирило : так , але називай мене Кирило.
Дівчина пригнала на руки до Кирила . Це його молодший сестра по лінії батька. В них були хороші відносини , але з ними батько теж не жив, він залишив їх коли матір Ягілеї була вагітна нею .
Кирило: як ти маленька?)
Настрій Кирила замітно піднявся.
Ягілея: працюю щоб не було так бідно.. Матір не так давно загинула , а ми з братом у бабусі...
Кирило: давай так , я візьму над вами опіку , і ви будете жити зі мною та моєю подругою у Львові , добре? Тільки коли я повернусь до нього.
Ягілея: добре , я буду чекати на тебе .... Як ти ? Все добре?
Кирило: так, все дуже добре , не переживай) ти можеш їхати)
Ягілея: добре , дякую тобі
Зі сльозою на очах вона поїхала , а Кирило записав усе в блокнот.
Василь: а хто це був?
Кирило : це моя молодша сестра по лінії батька,давно не бачив її...
Денис : на тебе трішки схожа)
Кирило: так , гарненька дівчинка зростає) Тютюнника відірву якщо залицятися будете)
Вони пішли під міст .
Денис: чого ти не розповідаєш про себе?
Кирило: а що розповідати? Я музика , з Нової Каховки , немає сімʼї та дітей , нема батька , є вітчим , він дзвонить та пише набагато частіше ніж моя мати..
Денис: я теж з Нової Каховки, з Козацького , в тебе гурт?
Кирило: так , Квазімода або Магія Шута
Василь: та ладно.... Шуткуєш....
Кирило:ні , це ж я , Їжак...
Василь обійняв Кирила.
Василь: та ти щоооооо , я вас слухаю , як там... я шел себе одін домой, і тут ко мне ідєт король , я не смотрел єму в глаза , да?
Кирило:ага))
Вадя: ааааа , точно ))
Василь: а ти можеш подзвонити Еммі?
Кирило дістав телефон та дзовить Еммі, взяла трубку.
Емма: Кірі , шо ти хочеш , я їм.
Кирило: дивися , я зараз на фронті , і мої товариші слухають нас , тому вони дуже хочуть з тобою поспілкуватися .
Емма:добре , в мене ще Микичь є , давай телефон)
Хлопці задоволені розмовляли з Еммою та Микитою , поки не прийшов Станіслав.
Станіслав: ммм , що це в нас , о , привіт Емма , привіт Микитос , як ви там?)
Емма: все добре , зараз на дебатах у Нарві , ляпота))))
Станіслав: добре , трішки пізніше приїдемо до вас , зараз будемо працювати , тому до зустрічі)
Станіслав відклав слухавку та віддав телефон Кирилу.
