Кирило: боляче..
Станіслав: я ж не сильно)
Кирило: ага..
Кирило прибрав руку та засунув їх у карман , він сидів та дивився на захід сонця , він заплющив очі та спокійно у тиші сидів та засинав.
Станіслав: ти зараз 100 віджимань будеш робити.
Кирило: я не сплю , я релаксую...
Станіслав: я чую як ти релаксуєш...
Кирило: молодець...)
Релаксацію Кирила перервав вистріл у плече.
Станіслав: блять! Вогонь!
Кирило подивився на Стаса який повз до окопів , як йому знову вистрілили у ногу , Кирило допоміг спуститися до окопа , перемотав ногу та держав ногу щоб зупинити кровотечу.
Станіслав: та що ти робиш , бовдур , в медичку дзвони !
Кирила заділи ці слова , але він не показував свої емоції , він звик до приниження , тому йому було байдуже. Він подзвонив у медичку , та через декілька хвилин стихли постріли та було ще декілька поранених , медичка забрала всіх до ближнього медичного пункту , Кирило залишився у окопі .
Толік: їх дуже мало залишилось ,але вони не погоджуються з нашими умовами, що робити?...
Кирило: а скільки їх там?
Толік: ну , десь 14-15
Кирило: їх можна просто на штурм... добити і все , тим паче я бачив як в них горіли агрегати , тому їх можна просто повбивати і все. Їм нема місця на цій землі. Треба розповісти це Станіславу ,або Вадиму ...
Вадим: я тут , я дозволяю і погоджуюсь з Кирилом , і це треба робити прямо зараз, поки вони ослаблені.
Кирило пішов до агрегату та увімкнув його. За цей час він зрозумів , що не хоче жити з Станіславом , тому він сидів під деревом та дивився квартиру у телефоні. Він знайшов декілька варіантів студій, ще раз запустив агрегат та почав переписуватися з господарями квартир , та домовився за одну квартиру , на краю Харкова. До нього сів Толік.
Толік : я знаю що ти зустрічаєшся зі Станіславом....
Кирило: можеш забути)
Толік: ти дивишся квартиру? Ти не живеш з ним?
Кирило: так , я не хочу , у мене немає інтересу до нього , це не те що мені потрібно...)
Толік: ти дуже чудернацька ...
Кирило: я знаю)
Толік: ти можеш поки у мене пожити...
Кирило: дякую , але я знайшов вже квартиру..
Толік: а що трапилось?
Кирило: нічого , просто зрозумів що зараз не кращий час зустрічатися з кимось ...
Толік: розумію, взагалі Станіслав добрий , просто зараз із-за того , що він майже не спить у нього поганий настрій...
Кирило: ну я розумію , але все одно я не хочу зараз відносин... ні з ким... у мене є подруга , ми з нею давно знайомі , вона допомогла мені у багатьох справах , я боюсь казати про це Станіславу , тому що не знаю як він буде реагувати на це , може він буде лаятися , може взагалі забере телефон і буде шманати його ... не знаю ... я кохаю його але і боюсь щось казати...
Толік: не хвилюйся , все буде добре , я думаю краще йому сказати , щоб між вами була довіра ...
Кирило: я на 100% думаю що він не кохає мене ... від цього ще більш боляче...тому я боюсь питати у нього щось ... ненавиджу холод....
