Лексо: ви серйозно?
Катерина: ні , а що?
Лексо: зрозуміло...
Катерина: а взагалі , просто подаруй їй щастя, любов та безпеку.
Лексо: я зрозумів.
Катерина: молодець...
Дівчина подивилась на небо , таке сіре, по кольору нагадує мишей з казок. Вона притиснула до себе ноги та заплющила очі.
Лексо: з вами все добре?
Голова. Сильний писк та біль.
Лексо: Катерина, з вами все в порядку? Вам потрібна допомога?
Часте дихання , тіло не чує.
Лексо: бляха муха....
Чоловік поклав дівчину на куртку , окропив її водою та похлопав по ніжним блідим щокам.
Лексо: спокійно , проходьте до себе , ну , що ж з вами таке...
Писк в голові , тиснув на черепну коробку, та розривав все тіло по шматках.
Лексо по рації: база база , це Лексо , Метелик у епілептичному спазмі , скоріш Турка та Кобру до 3.2.3.
Емір по рації: плюс плюс , летимо.
А в цей час , дівчина перевернулась на бік та стиснулась ,притискаючи руки до голови.
Лексо: дихай дівчинко... зараз прийде допомога , дихай , глибше дихай, давай разом зі мною.... Вдох.... Видих.... Вдох.... Видих...
Спроба допомогти та відновити дихання , була марна, тому чоловік просто поклав голову юначки собі на ногу та зібрав волосся у хвіст щоб не заважало.
Лексо: що ж з тобою.... Дихай головне.
До цього часу , вже прибігли Емір та Станіслав. молодий юнак впав на коліна біля дівчина та рукою погладив її по обличчю.
Емір: кицю , я тут , спокійно.
Станіслав Андрійович: так , це здається панічна атака.... Про шо ви розмовляли? Шо ви взагалі тут робили? Чим смердить?
Лексо: та нічого такого , ми розмовляли про життя , а потім вона різко замовчала , і ось....
Емір: напевно щось згадала.... Треба її до бази нести , негайно.
Станіслав Андрійович по рації: база, це Кобра, негайно підготувати розкладушку та плед , а ще поруч воду , пігулки від головного болю , та на всяк випадок , нашатир.
Вікторія по рації: вас прийнято , виконуємо.
Емір взяв дівчину на руки , прикрив її курткою та поніс до бази.
Емір: люба , давай же , відкривай оченята свої гарні, зараз я тебе покладу на лежечку , відпочинеш.
Станіслав Андрійович: та шо ти такий медлений, бігом блять неси!
Вони добігли до окопу , та стрибнувши ,швидко понесли дівчину до підготовленого ліжка.
Емір: так , всім вийти з приміщення , її треба трішки позбавити одягу , щоб було чим дихати.
Всі хутко вийшли , та залишилися лише Емір , Станіслав та Вікторія. Емір стягнув з дівчини верх та розстібнув ґудзик на штанах дівчини , яку до сих пір трясло та мотало по всьому ліжку.
Вікторія: так , Емір , слідкуй за нею , а я подивлюсь як її заспокоїть, а Стас зараз піде зі мною, по там комбат кликав.
Вони вийшли , залишив Еміра та Катерину вдвох. Руки чоловіка пали на живіт , гладячи маленьке тіло дівчини.
Емір: маленька , я з тобою, заспокойся , я кохаю тебе, чуєш?
Катерина притиснулась до чоловіка , тремтячи то від холоду , то від нервів. Емір обережно прибрав її волосся з обличчя , ніжно поцілувавши у лоб.
Емір: спокійно кицю, спокійно , все добре.
До «хатинки» обережно заглянув Володя стримуючи Одарку поруч.
Одарка: пусти я сказала! Пусти негайно!
Вова: та тихіше ти , Господи , йди вже..
Емір: що тут коїться?
Одарка підбігла до Катерина та сіла на коліна біля неї. Вона дістала з карману флакон з духами , духами дитинства.
Емір: що це? Що за запах?
Одарка: це духи нашої бабусі, якими вона пшикала у хаті, Катя коли мала була , вона дуже сильно тривожна була , а запах тільки цей заспокоював її, тому бабуся мені дала його , щоб якщо що ми змогли швидко заспокоїти її.
Емір: котра Євгенія?
Одарка: так..
