Коли молода пара піднялася з землі , вони пішли до окопу , де вже щось не зрозуміле коїлось. Як Катерина і думала , перший був Василь , але він співав пісню Океан Ельзи «на небі». На диво він співав доволі таки не погано , але було дуже не звично бачити когось співаючого.
Катерина: а хто наступний??
Вікторія: нууу , здається Лексо..
Катерина: шо ж він нам покаже ? Як він гарно тікає з лінії оборони?
Вікторія: все можливо , але казав що вірш буде читати.
Катерина: ого , а кого?
Вікторія: або Шевченко , або Франко , він так сказав.
Катерина: цікаво...
Після того як доспівав Васильчик , дійсно був Лексо , який розповідав вірш Івана Франка «Гримить!».
Катерина: а він талановитий...
Емір: теж так думаю.
Лексо подивився на Катерину , по його біглих очах , можна було зрозуміти що він хвилюється. Коли він закінчив , швидко пішов до бази, але ніхто не зупинив його. Цей «иксфактор» тривав довго , поки всі виступлять, але вже була глибока ніч, тому Катерина з Станіславом розділили обовʼязки між солдатами , та самі пішли на сторожиху.
Станіслав Андрійович:з моменту моєї відставки багато чого змінилося , ти якось подорослішала...
Катерина:справді?
Станіслав Андрійович: так, зовнішній вигляд інший , очі інші , твої , але не твої... начебто у чужої людини забрали...
Катерина: ну шо зробиш... таке життя...
Станіслав Андрійович: якщо я б не знав скільки тобі років , я би подумав що 23.... Сиве волосся... от треба було тобі це?
Катерина: так...
Станіслав Андрійович: ти ж такою дівкою була...
Катерина: сам казав , що війна змінює людей.
Станіслав Андрійович: так , але ти сильно змінилася, ручки тремтять , а колись на них був манікюр та гарні каблучки... на шиї не пластир для раночки , а намисто з ракушками...
Катерина: тато, треба звикати тобі до мого вигляду..
Станіслав Андрійович: мені здається , ти ще й схудла дуже сильно...ручки такі тоненькі..
Катерина: так , ну досить мене розглядувати, треба покурити.
Поки вони розмовляли , Катерина та Станіслав встигли вже дійти до сторожихи , де на них чекав Лев та Матвій. Дівчина обійняла брата та сіла на траву біля дороги.
Лев: чув , вас відправляють на колишню точку?
Станіслав Андрійович: так , ти правий, а що?
Лев: цікаво стало... а чому мене не взяли?
Катерина: бо ти заїбеш всіх...
Не встигла дівчина договорити , як з кущів виліз Василь та почав верещати.
Василь: рятуйте , жеруть!!!!
Катерина: Вася бляха муха , шо ти робиш??? Чого ти ореш??
Василь: там Вадим йобу дав , він кусає всіх!
Катерина:господи , та не зʼїсть він тебе , в нього не такі гості зуби, щоб тебе зжерти..
Василь: так боляче!!
Катерина: давай пожалію... бідненький Васильчик , Вадя його кусає.... Айяйяй...
