Кирило подивився прямо у очі Станіслава, та посміхнувся.
Станіслав: тобі дуже личить посмішка , посміхайся більше)
Він обережно поклав руку на щоку малого , та погладив, Кирило взяв його за руку та притиснув до неї обличчя. Цю романтику прервав свист та гучний приліт біля посту.
Станіслав: блять , бігом в яму!
Вони швидко стрибнули в не велику яму та притрусили себе землею та травою. Багато близьких попадань , гучних , Кирило трішки тремтів , бо це трапилось дуже неочікувано. Через пару хвилин все закінчилося. Станіслав обережно потягнувся рукою до Кирила та штовхнув його.
Кирило:чого?
Станіслав: перевіряю живий чи ні)
Кирило: дуже смішно...
Станіслав : треба йти до бази , та перевіряти хлопців...
Вони встали та побігли до бази , коли вони прийшли , з хлопців нікого не було на поверхні , всі сиділи у окопі біля Дениса , який був заплаканий. Стані підійшов до них.
Станіслав: хлопці , що трапилось?
Толік: у Дениса горе...
Станіслав: що трапилось?
Толік: його мати померла... ще й батько у лікарні з сердечним приступом ...
Станіслав мовчки підійшов до Денис , взяв його під руку та відвів у сторону, вони перешоптувались , в той час як хлопці все зажали Кирила.
Антон: ти дівчина? Говори правду.
Кирило: не скажу!
Павло: зізнавайся , або роздягнемо.
Кирило: йди до біса , нічого не скажу!
Максим: просто зізнайся тобі нічого не зроблять...
Кирило: я сказав ні , значить ні!
Станіслав хлопнув Дениса по плечу , та він пішов збирати речі , а Станіслав побіг до хлопців і Кирила якій вже тремтів від страху.
Станіслав: так , а ну швидко геть! Геть від Кирила!
Максим: це дівчина , хай зізнається і все.
Станіслав: це хлопець , пішли всі на пост ,бігом!
Розлючений та збуджені хлопці пішли на пост , а Кирило сповз по стіні вниз та обійняв ноги , він дуже злякався.
Станіслав:Кирило , тобі треба побути на самоті?
Кирило: так...
Станіслав мовчки пішов на поверхню , але Кирило побіг на агрегати та увімкнув його , сів під дерево.
Кирило: горіть синім вогнем , не люди .
Він ще декілька раз вмикав його зі сльозами на очах , поки до нього не підійшов чоловік у чорному одязі.
???: ну привіт , Катеруна)))
Почувши голос біологічного батька , коліна Кирила затремтіли , очі почервонілі, та руки автоматично взяли автомат . Різким рухом він повернувся до чоловіка та штовхнув його на землю придавивши живіт ногою та направивши автомат на лоб батька.
Кирило: я не дозволяю тобі називати навіть моє імʼя , якого біса ти тут робиш?
Біологічний: до тебе прийшов , подивитися кого я виховав)
Кирило: заткни свою ротяку гнила потвора. Я не дозволяю тобі до мене навіть за 100 км знаходитись , або я зламаю тобі ребра , ти зробив з маленької дівчинки дорослого хлопця , ти мені не батько.
Біологічний: я з тебе зробив чоловічу жінку) ти повинна на колінах перед мною стояти за це та називати на ви , замість того щоб робити боляче своєму татусику)))
Кирило: ти мені ніхто , і звуть тебе ніяк , ти просто чудовисько... коли я буду дома , я напишу на тебе заяви в поліцію , повір , а в мене є ще й докази) і будеш ти гнити за ґратами , або тут , бо я пристрелю тебе.
Без ніякої жалості Кирило різко зробив постріл у плече чоловіка.
Кирило: памʼятаєш , як ти мене у гаражі закривав? На неділю , де була лише вода... а памʼятаєш як ти на мене рушницю направляв ? Памʼятаєш як я тікала я села до сестри у місто де відстань була 30 км , а ти їхав за мною та майже не збив.... Який ти батько... ти тварюка... не приближайся до мене та до моєї сімʼї , не дай біса торкнешся до Сашка , я вбʼю тебе... а зараз пішов геть поки не помер раніше даного часу.
Кирило прибрав ногу з чоловіка та жбурнула його як мʼяч , він швидко встав та втік , Кирило зробив постріл по нозі батька та посміхнувся.
Кирило: щоб ти сдох....
Він сів біля дерева , трішки порюмсав та заснув.
