Кирило сидів в телефоні , Станіслав сидів та рив ямку , потім подивився на Кирила.
Станіслав: шо робиш?
Кирило: з групою розмовляю
Станіслав: з Квазімодо?
Кирило:ага
Станіслав: шо говорять?
Кирило: пяздюлей роздаю , за те ще не працюють , один добами спить , а друга на дебатах.... Заманали...
Станіслав: ну , що зробиш)
Кирило прибрав телефон в карман та подивився на Станіслава.
Кирило: шо робить?....
Станіслав: а шо хочеш?
Кирило: не знаю ....
Він сів на землю та притиснув до себе ноги. Він досі був засмучений що йому ніхто не пише щоб дізнатися як він , де він , як почуває себе , рани не так сильно боліли , він просто забув про них.
Відсидівши так до ранку , та перевірив ще 4 потягів , вони повернулися до роти. Хтось спав , хтось балакав , хтось реготав та робив дурню. Звісно старшині це не сподобалось.
Станіслав: йобаний бобаний...... рота шикуйсь!!
Всі швидко встали в ряд , а Денис з Дмитром хропіли так , що було чутно за 3 кілометра. Станіслав тихенько спустився до них та підізвав до себе Вадима , вони перешоптувались та потім одночасно приблизились до вух хлопців і як заоруть «ШИКУЙСЬ». Всі вздрогнули , а сплячі красуні швидко встали.
Станіслав: виспалися?
Денис: так...
Станіслав: це добре , обом по 100 присідань.
Хлопці з «добрим» настроєм робили присідання , поки Станіслав Андрійович перевіряв всі чи на місці , когось не вистачає.
Станіслав: не зрозумів.... А де Василь?
Антон: та він кудись пішов , у ліс , десь хвилин так 30 назад...
Станіслав: щоб його мурахи зъїли ....
Станіслав, Вадим , Кирило та Антон пішли шукати Василя. Ходячи по лісу , вони не знайшли його , та пішли далі, як раз , Вадим почув знайомий голос...
Василь: так , а це шо? Поганка? Може треба понюхати....
Станіслав: ти зараз в мене будеш свою дупу нюхати... ти шо тут робиш? Мавка...
Василь: я по гриби прийшов....
Станіслав подивився на Василя як на дебіла.
Станіслава: зараз я тебе накормлю цими грибами...
Станіслав побіг за Василем , а Кирило , Вадим та Антон сміючись стояли і дивилися як біжить Василь і вережчить , а Станіслав кидає в нього гілки , шишки та камінці.Через 10 хвилин вони прибігли до хлопців та всі разом пішли до бази, де обідали всі інші.
Станіслав:ще раз кудись далеко підеш без попередження , я з тебе грибний суп зроблю , зрозумів?
Василь:так..
Вони сіли їсти , сьогодні була гречка з відбивною. Ну як завжди. Кирило їв біля входу до окопів , чув голоса чужих людей та бачив силуети. Станіслав сидів , та думав що ще треба , що закінчується в роті, та думав як запропонувати Кирилові зустрічатися. Хлопці почули свист , Кирило залишив їжу та побіг до агрегату , запустивши його він ліг на землю та закрив голову , було багато прильоту , але він не боявся , він терпить все . Через пів години все закінчилось , тиша , боліла голова від вибухів , Кирило, розплющив очі та побачив силует Дениса.
Дениса: малий , ти шо , спиш?
Кирило: йди до біса...
Він встав тримаючи голову, всі сиділи в окопі. Василь розмовляв зі своєю дружиною , Антон , Діма та Павло чистили зброю . Всі такі спокійні. Кирило стрибнув в окоп та пішов до аптечки.
Станіслав:ти куди?
Кирило: таблетку від головного болю треба випити...
Станіслав: принеси мені теж будь ласка...
Кирило:прийняв .
Кирило взяв таблетки та воду та пішов до Станіслава. Вони випили таблетку та віднесли на місце, вони сіли на землю та дивилися в гору.
