Емір: 23.45.35 летять дрони та ракети, на відбій!
Лексо побіг за протиракетною зброєю , сів за нього та випустив декілька ракет , які збили лише 3 ракети з 4. Четверта ракета полетіла прямісінько на окопи , де сиділи військові. Великий вибух зробив яму на 20 метрів діаметру , а військові ударною силою відлетіла на декілька метрів від вибуху. Сидівша Катерина в окопі опинилася біля дерева разом з Вікторією.
Катерина: о боже... шо то було....
Дівчина перевернулась на бік та знудила поруч. На пів розплющеними очима вона подивилась на те що було поруч , вона бачила вогонь , чула стогни болю та крики. Ледве сіла на землю та сперлась головою о дерево, поклала руку на шию Вікторії , жива.
Катерина: Віка... Вікуся , вставай...
Вона говорила ледве чутно , але через силу , дуже сильно боліла голова та штормило. Вона поклала Вікторію на бік , і завдяки цьому дівчина відкрила очі та знудила поряд з Катериною.
Катерина: ти чуєш мене?
Вікторія:++
Катерина: супер , молодець , так , я на перевірку...
Катерина ледве встала на ноги та налягаючи на ногу пішли дивитись людей , біля яких вже бігав медик та громадянські допомагаючи військовим.
ССС: СУКА! Поможіть!
Дівчина подивилась у сторону ,та побачила лежачого Сергія , лежачого на землі без ноги. Вона швидше пішла до нього дістаючи з бронижелета рацію та бинти з тряпками.
Катерина по рації: прийом , 16 , відірвана нога та сильна кровотеча, машину , хутко!
Влад по рації: прийом , 3 ТМП на підході.
Катерина почала притримувати рану тряпками та бінтами, хлопець кричав від болю. Щоб полегшало , дівчина вколола йому знеболююче .
Катерина: тримайся брат , зараз буду допомога , тримайся , кричи , не мовчи!
ССС: сука! Я не сьогодні здохну! Не сьогодні!!
Катерина: так , ти будеш жити , довго.
Прибігли медики та поклали Сергія на носилки та побігли до машини. Дівчина з окровавленими руками пішла до окопу. Заглянувши туди вона побачила присиплені землею тіла , які ще трішки але ворушилися , а деякі завмерли вже назавжди. Дівчина почала діставати людей з під землі , де було багато сліз , де були крики болю , але вони намагалась рятувати людей. Діставши останнє тіло , вона перевіряла всіх на присутність тиску, і з 6 чоловік , живими були лише 3.
Катерина: прийом, окоп, 3 300 , 3 200..
Влад: прийом, їде допомога.
Ракета-вбивця зробила 300-ими Софію , Дмитра та Дениса , а назавжди зупинила серце биття Павла , Василя , Тараса , Ярослава, Станіслава та Вадима. Дівчина сіла на землю , прикурюючи цигарку, тремтячими , кровавими руками. Вона дивилась на хлопців та не могла повірити а їх судьбу.
Катерина: та , не смішно , вставайте давайте.
Дівчина дивилась на них не ворушившись , може вона побаче якісь змінення, але це була сумна спроба оживити їх в очах. До того моменту прийшли вже медики , які погрузили всіх в машини. А дівчина все так само сиділа та курила цигарку , в колі з вогню , крику та болю.
Вікторія встала та хитаючись пішла шукати молодшу сестру, але вона нічого не бачила і не чула , вона нічого не розуміла.
Вікторія: Катя... де ти... скажи щось...
Катерина лежала в колі вогню , з закритими очима. Вона все чула та розуміла , але вона хотіла чути лише землю , тому потрапила у астрал.
Емір:Катерина! Де ти??
Вдвох вони шукали дівчину всюди , бо прибув час щоб їхати , але дівчину ніде не було видно і навіть чути.
Дівчина прокинулася та вийшла з цього кола , йдучи до бусу.
Емір: кохана , я з тобою поїду , Вікторія мене замінить в бусі..
Катерина мовчки сіла в бус та заплющила очі. Ця дорога була довгою , нестерпно болючою , але мовчазною.
Плющ: Емір , давай зупинку зробимо, ненадовго , нудить піздец просто.
Емір зупинив машину , з якої вибігли військові. В машині залишилися лише Емір та Катерина.
Емір: Катюш... я поруч... все буде добре...
Катерина: сподіваюсь..
Емір: ну дивись , зараз ми поїдемо у Київ , там тобі видадуть новачків , а ще ми можливо встигнемо одружитися.
Катерина: Угу..
Дівчина поклала голову на коліна хлопця та притиснулась до нього.
Катерина: я втомилась , ми будемо сидіти в Києві 4 місяці , бо всім треба оновитися..
Емір: добре маленька...
