Катерина: а , ну зрозуміло, а по скільки людей?
Кузьма: а це вже кого відправить Сергій Олександрович, по різному, нас зараз дохера, тому справи підуть швидше, а ще на сторожиху десь по 5-10 людин бедеть відправляти, так зручніше))
Катерина: зрозуміло, а скільки часу прибизно нам треба буде щоб зачистити від ворога область?
Кузьма: пф... ну десь пів року або більше.. склодно буде, ще й на штурм треба буде йти сьогодні...ці суки зараз у сусідньому селі, сторожиха як раз на дорозі туди стоїть, тому треба бути обережніше.....
Катерина: ну це зрозуміло...
Матвій: слухай, а ті три чоловіка з твоєї роти, а куди вони ділися, біля тебе бігали, бігали, а зараз кудить счеснули...
Катерина: ой бляха... пішли десь як завжди...
Матвій: а командир часом не повбиває їх?
Катерина: а ми без командира... до нього ще ніхто не дослужив, тому нас і об'єднали
Матвій: а , точно, зрозумів, а як же ж ви без командира...
Катерина: а в нас був старшина роти, він давав команди, у відставку пішов і мене на його місце поставив.
Матвій: ого, прикольно, а взагалі було страшно?
Катерина: не сказала би шо прям страшно.. але хвилювалася... ці мене з автобуса почали блять штурмувать, взагалі пиздець був.. всі блять гиги гага , лоскотали так, шо я думала шо вирве..
Кузьма: вони знайдуть з нашими спільну мову..))
В небі почувся свист, все що встигли зробити це залісти в ямки та закрити голову, прилетіло дуже близько, між Катериною та хлопцями , та окопами війскових, прильотів було дуже багато , але наші успішно відбилися та навіть влучили по ворожій техніці, в той час як Катерина лежала в ямці та ловила галюни. Кузьма підійшов до неї та сів поряд, він побачив як балаклава дівчини почала набирати темний колір.
Кузьма: Катерино, прокидайтеся , вам до Наталі треба..
Катерина: все нормально, пішли далі..
Кузьма обережно перевернув Катерину на бік .
Катерина: та все нормально, носом в каміньчик вдолбалася..
Кузьма: не нудить?..
Катерина: ні... просто носов в камень...
Матвій: блять, моє око!..
Катерина встала та пішла до Матвія.
Катерина: що трапилося?
Матвій приїхав з заліпленим оком, а зараз він натиснув на нього.
Матвій: на око хворе натиснув..
Матвій тримаючись за кровотяще око встав , Кузьма на всякий випадок взяв його на руки та пішли до Наталі. Катерина йшла сзаду , щоб зловити якщо що, вони йшли у тиші. До них підбігла Наталя.
Наталя: що трапилось?
Кузьма: Матвій око кровить, а Катерина носом в каміньчик, треба перевірити , на контузію..
Наталя: зрозуміла , так, бігом в окоп..
Наталя взала підруки Катерину та Матвія та посадила у окоп, Матвію перев 'язали око , а Катерині зупинили кровотечу та засунили ватку в ніс.
Наталя: сидіть тут , зараз дещо принесу..
