Кирило:знаэш... Поки ми з тобою розмовляли в інтернеті , я дуже сильно хвилювався коли ти довго не відповів на повідомлення... я кусав себе за руки та ноги , бігав по хаті , не знав куди себе діти..... а зараз знаходячись біля тебе , навіть під обстрілами, не знаючи що буде завтра , що буде через годину , через хвилину або секунду , мені набагато спокійніше і тепліше.... Я хвилююся за тебе більше ніж за себе , я згодний піти у полон щоб тебе звільнили...
Кирило пустив сльозу та відразу прибрав її . Станіслав побачив це та міцно обійняв його.
Станіслав: тшш, тихо , все добре , не треба плакати сонечко...
Кирила прорвало на сльози , він просто закрив обличчя руками та тихо плакав, Станіслав гладив його по голові та питався заспокоїти дитинча. Якім би він грубим не був , в душі він був і буде маленькою дитиною. Станіслав прибрав руки малого та ніжно поцілував у губи.
Станіслав: заспокойся , все добре сонце , тихо тихо.
Заплаканими очима він подивився у очі Станіслава , дуже міцно його обійняв та ніжно поцілував . Вони цілувалися довго , Кирило заспокоївся.
Кирило : вибач..
Він підпалив сигарету , та тримтящіми руками взяв її між двома пальцями. Він дивився у гору і розмовляв сам з собою , він змерз та притиснувся до Станіслава.
Кирило: мені холодно...
Станіслав поклав його собі на ноги та прикрив ковдрою.
Станіслав:так краще?
Кирило:так , дякую...
Кирило ніжно поцілував його у щічку та ліг назад.
Станіслав:ти такий милий і щасливий, чому?
Кирило: бо покурив...
Станіслав засміявся гладячи малого по голові. Вони дивилися одне на одного , Станіслав поправляв волосся Кирила , а він притиснувшись до руки старшини заплющив очі.
Станіслав:команди відбій не було ще)
Кирило: я знаю , я просто кайфую..... в тебе такі теплі руки...
Станіслав: знаю сонечко)
Кирило: а чому саме сонечко?)
Станіслав: тому що світишся біля мене)
Кирило ніжно поцілував Станіслава.
Кирило:твої губи для мене як мед)
Станіслав посміхнувся та посадив малого собі на ноги та обійняв за талію.
Кирило:а буде продовження?)
Станіслав: а ось це не знаю)
Станіслав розтягнув кофту Кирила та заліз йому під футболку , сжимаючи талію , але обережно , тому що рана не сильно загоїлася , ніжно поцілував в губи. Кирило відповів на поцілунок та обійняв старшину за шию.
