Станіслав: Кирило , пішли їсти..
Кирило спав , хоча вже майже вечір.
Станіслав: Кирилооооо , 100 присідання якщо не прокинешся через ... 1....2.....
Кирило хутко підірвався с землі та кривим шагом пішов до хлопців та впав у окоп.
Станіслав: ти там живий взагалі?
Кирило щось пробормотав та пішов їсти. Станіслав пішов за ним. Хлопці які сиділи їли ,зле подивилися на малого , але йому було на стільки байдуже, що він як завжди взяв їжу та пішов до свого улюбленого дерева , де сидів кіт та їв хлібину.
Кирило: от жеш ... у кого ти вже хліб спиздив.... Самий голодний... я тобі тут мʼясо приніс , а ти вже хліб жереш...
Кіт подивився у очі Кирила , та почав тертися об ногу , Кирило сів на землю , погладив кота , та почав їсти.
Максим: твій кіт спиздив у мене хлєб....
Кирило: ну , співчуваю...)
Максим знову кинув злий погляд на Кирила та продовжив їсти, до Кирила підійшов Станіслав.
Станіслав: у тебе такий хитродупий кіт... я хуїю...
Кирило: на мене схожий)
Станіслав сів біля нього. Вони сиділи у тиші , кіт терся об Стаса та торохкотів як трактор.
Станіслав: він такий лагідний.... Скоро вже будемо їхати до дому , заберемо його...
Кирило: угу .... Хочу вже тишу ... голова так болить сильно...
Станіслав встав та пішов за таблетками , кіт сів на землю на поклав лапки на ногу Кирила, він віддав йому шматок мʼяса , кіт взяв його та поклав на землю.
Кирило: ти шо... смішний? Ти ще й харчами перебераєш? Якій ти блять гурман.... Ти ж розумієш що іншої їжі немає? Їж мʼясо , і хліб доїш...
Кіт подивився на нього та сів на ногу , почав наминати собі місце та торохкотіти. Кирило доїв та сидів дивився на кота, який танцював по його ногам щоб знайти собі місце щоб спати. І тут прийшов Станіслав.
Станіслав: він шо , мʼясо не зʼїв? Ти гля , мишей ловитиме....
Кирило: він на потім залишив , він спать лягає...
Станіслав: зрозуміло , ох і ледачі коти пішли зараз....
Кирило подивився на Станіслава.
Кирило: чай хочу....
Станіслав мовчки пішов за чаєм . Кирилу подобалося коли про нього піклуються. Він віддав би все на світі щоб за ним піклувалися та турбувалися. Стас приніс йому чай .
Станіслав: а він буде чай пити?
Кирило: це ж кіт... а не свиня яка все їсть....
Він посміхнувся та обережно взяв Станіслава за руку.
Станіслав: ти боїшся?
Кирило: ж момент...
Станіслав: чому?
Кирило: не знаю , а раптом ти не хочеш...
Станіслав присів біля Кирила на коліна.
Станіслав: не бійся , все добре)
Кирило швидко поцілував його у губи та почервонів. Стас посміхнувся та трішки стиснув руку Кирила.
