Кирило дивився Станіславу прямо у вічі , він приблизився до нього та обережно поцілував в губи.Станіслав ніжно обійняв його за талію та продовжував цілувати. Кирило заліз йому на руки , а старшина взяв його за бедра та прижав до дерева , вони цілувались так десь хвилин 5 , їм було дуже добре разом .
Кирило:чому ти раніше не казав мені що кохаєш мене?
Станіслав: чекав підходящого часу)
Кирило: і цей момент настав ?
Станіслав:так)
Він знову поцілував його та притиснув до дерева , обійняв за талію. Кирило відповів на поцілунок та обійняв за шию притиснувшись до нього. Вони цілувалися так 5 хвилин поки повітря почало не вистачати.
Станіслав:це дуже приємно було)
Кирило почервонів , Станіслав постави його на землю.
Вони назбирали ягід та пішли до баби. Вона зустріла Станіслава з повагою , а на Кирила подивилася.
Баба: ти не чоловік. Всі вже знають що ти дівчина , навіщо ви це приховуєте?
Кирило не зрозумів у чому справа. Вони мовчки віддали ягоди та пішли до бази. Коли вони дійшли до бази , то стояла тиша , вони заглянули в окопи , всі лежали , хтось дрімав , хтось переодяглався.
Станіслав:рота ,чого не працюємо?
Василь:все доробили вже , нудно.. та ось думаємо , щось наш маленький якось на дівчину дуже схожий....
Станіслав: який маленький?...
Василь: а то що біля тебе стоїть...
Станіслав:він чоловік.... Відчипітся від нього вже , мене вже бісете...
Вадя : а хай він кофту підніме...
Всі хлопці уважно дивилися на малого , який почав червоніти.
Станіслав: так , а ну бігом спати пішли, рота відбій!.
Всі лягли спати , а Кирило з Станіславом пішли робити нові пастки.
Станіслав: все добре?
Кирило:так , все заїбісь , просто мені сказали оголити тіло , а так 4 розмір , ще й соски стерчать..
Станіслав: зараз доробимо , та підем на пост .
Вони доробили все що треба було та тихо пішли на пост , там спав Дмитро.
Станіслав: Діма , якого хера?
Діма:ой , вибачте , я випадково..
Станіслав:я так і зрозумів , йди до роти , відбій вже.
Він встав з землі та пошкандибав до роти .
Станіслав: дитячий садок...
Кирило:буває....
Станіслав: ага
Вони сідали та розмовляли, як побачили потяг , вони зупинили його та пішли перевіряти. Поки Станіслав розмовляв з машиністом , Кирило ходив по вагонах та дивився все що бачив. Нарешті вийшов з останнього вагону та жестом показав їхати , вони пішли під міст і потяг пішов.
Кирило: чуєш , я поки ходив , знайшов там якусь залізну обручку.
Станіслав:я надіюсь що ти не забрав її...
Кирило дістав з кармана обручку , на ній були зображені квіти..
Станіслав: їжак , ти дурний ? Нашо ти її взяв?
Кирило: воно лежало на підлозі .... Ще й гарне....
Станіслав: сорока...
Станіслав вдарив малого по спині.
Кирило:та за шо?
Станіслав: не можна брати обручки якщо не знаєш їх долю.
Кирило:бу бу бу
Станіслав ще раз гепнув малого по спині.
Кирило:а це за шо?
Станіслав: за бу бу бу , я старшина , слухатися треба
Кирило: а шо я зробив? Приказу не чіпати не було....
Станіслав:дурне....
