Всі вже полягали спати , Кирило спить у кутку біля Стаса , який у свою чергу не спить на дивиться на малого Кирила , він спить скручений , в капюшоні та Балаклаві щоб обличчя не мерзло , притиснув до себе ноги та обійняв їх.
Стас обережно погладив малого по нозі , за останні пів року він дуже змінився, схуднув , став більш мужнім , все це завдяки Стасу та його підтримці , вони не зустрічаюсь навіть думок не було , вони просто найкращі друзі які розуміють одне одного.
З ненацька в далекі почувся взрив, рашисти попали в капкан... Кирило посміхнувся.
Ранок , Вадим та Василь повернулися з вітками , встали зверху над Кирилом та Станіславом , почали лоскотати їх , Станіслав ще не спав, просто лежав , тому взяв 2 маленьких камінчиків , та жбурнув в них.
Вадя: та ти шо...
Василь: з розум зійшли?
Станіслав: ні , а ось ви в мене будете зараз контужені . Чого заважаєте спати , прокидатися через 2 години , якого біса?
Вадя:нам нудно....
Станіслав : зараз як лусну одного й другого , весело буде.
Вадя: ну добре а шо робить?
Станіслав: докласти о ситуації.
Вадя: все чисто , рашисти полетіли , знайшли якісь гриби.
Кирило: це маслята , а ось це підосиновік , коку треба віддати...
Хлопці віднесли їжу , Станіслав дивиться на малого.
Станіслав : пішли в ліс , ще щось знайдемо)
Кирило: пішли.
Вони пішли вдвох у ліс, ходили , реготали , розмовляли , поки не почули якійсь звук , Станіслав показав не говорити жестом , та показав не рухатись, приблизно в 40 метрах від них Кирило побачив людину яка цілилясь в них , Кирило зрозумів що людина сліпа , він побачив чорні окуляри , він знав що якщо у людини чогось немає , то щось інше в неї дуже сильно розвинуто. Кирило встав перед Станіславом до нього обличчям , як та людина «икс» зробила влучний вистріл в ногу Кирила, він не зробив ні звуку , дивився у вічі Станіславу , випустив одну сльозинку дивлячись на нього та показував мовчати.
Кирило: пугу............пугу...........пугу.......
Він почав відображати звуки пугача, це врятувало їм життя , тому що ця людина розвернулася та обережно пішли в іншу сторону , Кирило тримався за плечі Станіслава , вони дуже тихо та швидко пішли до інших.
Станіслав: так , треба швидко простелити його ковдру.
Вадя: що трапилось?
Станіслав : снайпер прострелив йому ногу , швидше!
В окопі хлопці швидко допомогли покласти Кирила на ковдру.
Василь: ближній лікар будки через півтори години.
Кирило: не треба , я сам все зроблю , давайте аптечку та якусь громадську одежу котру не жалко.
Йому швидко принесли все що він сказав , він підняв штани , обробив , обережно витягнув пулю медичним пінцетом , когось із хлопців знудило в кущі. Він обережно зашив рану , та обробив знову , стару футболку порізав і отримав повʼязку , прибрав все.
Станіслав: молодиць)
Станіслав допоміг Кирило перемотати ногу та прикрив його своєю ковдрою.
Станіслав: по лікарю відміна , самі впоралися ) всім за роботу , а я поки догляну за Кирилом.
Всі розбіглися роби свою справу.
Станіслав: як ти?
Кирило: жити можна , не хвилюйся.
Станіслав: ти дуже мужня людина , я навіть кричав коли треба було мовчати , а ти мовчки.... Щоб не вбити тебе і мене ) мені це подобається)
Станіслав поклав руку йому на лоб.
Станіслав:злякався?
Кирило: ні , я звикший)
Рука Станіслава магічним шляхом опинилася на руці малого. Станіслав злякався набагато більше за малого , чим за себе або малий за себе. Він поклав свою голову на лодоньку малого.
Кирило:ти чого?
Станіслав: все добре)
