По приїзду в Київ , їх очікували сімʼї військових. До Еміра приїхала Мама з сестрою , та донькою Еміра, до Вікторії та родини приїхав чоловік з дитиною. До когось жінка, до когось батьки, до когось сестри або брати, а деякі батьки та жінки стояли , та не розуміли, чому до них не виходять їх родичі. Катерина сама остання вийшла з буса та закрила за собою двері , вона сіла на лавочку та закурила цигарку. До неї підійшла жінка.
Жінка: вибачте , а те що казав Сергій Олександрович з проводу смертей та поранених , то правда?...
Катерина: а хто ви?
Жінка: я мама Якубовича Дмитра Васильовича..
Катерина: мені дуже шкода, але це правда..
Жінка впала на коліна та почала ридати столами болю.
Жінка: мій синку, мій хлопчик , клята війна , забирає життя наших дітей , ненавиджу, всіх вас ненавиджу, клята русня!!
Катерина взяла жінку за руки та посадила на лавочку.
Катерина:послухайте , ваш син зустрічався в дівчиною , теж військова , і вона завагітніла від вашого сина , тому ви можете спілкуватися з ними.
Жінка: як.. в мене буду онук?..о боже... де знаходиться ця дівчина?? Що з нею??
Катерина : вона в цій лікарні , її звуть Софія , вона бачила вашу фотографію , тому прийдіть до неї якщо ж сили.
Жінка: о господи... допобачення!
Жінка побігла у лікарню, залишивши Катерина саму на лавочці. З натовпу народу крикнув Емір.
Емір: Катерино , підійди до нас!
Дівчина встала викинувши осадок у смітник , та пішла до сімʼї Еміра.
Катерина: добрий день..
Емір обійняв дівчину за плечі та показав рукою на жінок.
Емір:і так , Катруся , знайомся , це моя мама Христина , це моя сестра Ева , і це моя донечка , Соломія. А це моя дівчина , Катерина , я розказував вам про неї, а там її велетенська сімʼя.
Всі подивилися в бік моєї родини , де дівчата сварилися за косметику , хлопці падалися лобами , та кричачи , а бабуся сиділа в інвалідному кріслі та сміялася. І тут підійшов Станіслав Андрійович .
Станіслав: добрий день, а я прийомний батько Катерини, Станіслав , один єдиний адекватний з її родини..
Христина: йой... дуже приємно познайомитись.. а в мене одразу запитання , а весілля коли? Треба ж родичів всіх зібрати , все забронювати.
Емір: мама , ми з Катей розмовляли про це , і вирішили що не будемо робити величезне свято , не на часі то...
Ева: як це? Але ж родичі ображатися будуть..
Емір: ми можемо велике свято зробити після війни , але зараз ми хочемо вузьким сімейним колом відсвяткувати. Ну дядька Агера можна покликати з його сімʼєю , і тітку Розу теж , але не більше , добре?
Христина: ну хоч так , так а коли весілля?
Катерина: після того як пропозицію зробить)
Христина: ти шо , пропозицію ще не зробив??? Так , не зліть маму , додому пішли їсти , вам же завтра на роботу , а через 2 неділі ще й новий рік , тому готуватися треба.
