Глава 75

6 1 0
                                    

Емір: добрий день..

Станіслав Андрійович подивився на чоловіка , відпустив Катерину та не спішучи підійшов Еміра з серьйозним обличчям.

Станіслав Андрійович: добрий..

Емір: права рука та хлопець головнокомандувача першої артилерийської группи Новокаховського району Емір.

Станіслав Андрійович: я майже заснув.. Ти міг просто сказати що старший солдат... батько Катерини і людина в якої ви зібралися жити.

Емір: прийняв.

Станіслав повернувся до Сергія Олександровича та широко посміхнувся.

Сергій Олександрлвич: хто ж цев  нас))) 

Станіслав підійшов до Сергія та потиснув йому руку.

Станіслав Андрійович: ну як ти старий?)

Сергій Олександрович: та живий, з твоїми мавпами займаюсь)

Станіслав Андрійович: у як успіхи?)

Ну це пиздец.. В цей момент  у бліндаж забіг Василь.

Сергій Олександрович: о господи... шо вже сталося?

Василь: ТА ТУТ ЧУТКИ ПІШЛИ ЩО СТАНІСЛАВ АНДРІЙОВИЧ ПРИЇХАВ!!!

Станіслав Андрійович:о , хто ж це в нас тут прибіг..

Василь:ОУАААА

Катерина: шо ж ти так ореш...

Василь заліз на руки до Станіслава та міцно обійняв.

Василь: у Доббі є господар..

Станіслав Андрійович: блять, Вася , ну ти і розкабанів...

Василь: то я кашку поїв..

Станіслав Андрійовчи: 5 кг?..

Василь: іди в сраку...

Станіслав поставив чоловіка по землю та сів на  стілець.

Станіслав Андрійович: так... тепер мені цікаво, ви зібралися в мене жити?

Катерина: ну це був просто варіант...

Емір: це на деякий час. Хочемо ще зжабрати мою доньку та виховувати її.

Станіслав Андрійович: ага... а у вас буде час на дитину? Ви ж потім ще й свою дитину захочите народжувати... але ж часу не буде... війна в країні.. 

Катерина: ну дивись... так хоч буде слід... продовжати рід потрібно.. бо не відомо виживиш ти сьогодні в бою чи ні...

Сергій Олександрович: ти права, але в тебе буде час виховувати дитину? Ну декретна відпустка на 3 роки, Еміра не буде поруч...а самій важко з двума дітьми... от запитай у Наталі...та і не забувай навіщо ти сюди приїхала...

Катерина:точно...

Дівчина спокійно сіла на землю та підпалила цигару.

Станіслав Андрійович: доць... не треба сумувати... все буде добре.. все це колись закінчиться...

Катерина: мабудь..

Станіслав Андрійович: так так, доречі... я хотів до вас приєднатися та продовжити свою службу)

Катерина: і шо це, два Штаб-сержанта?..

Станіслав Андрійович: ну так, але можемо просто на дві группи поділитися..

Катерина:можна.



З нами Бог та свята правдаWhere stories live. Discover now