Толік: я нікому не розкажу... просто я чув такі байки в інтернеті , хлопці досі думають що ти чоловік, ти ж не показував оголене тіло , голос в тебе не дуже схожий на жіночий , та й зовнішній вигляд теж...
Кирило: так ... я лезбійка...
Толік: зрозумів ... а чому на концертах ти у чоловічому одязі?
Кирило: у ткані немає роду...
Толік:зрозумів, а як же груди?.... Волосся?....
Кирило: все це вирішується ножем та бинтами..
Толік:ти відрізав волосся ножем?
Кирило: так
Толік: але навіщо?
Кирило: я ненавиджу ці волоси...
Толік:а груди ти перевʼязав?
Кирило:так, щоб не палили..
Толік:зрозумів.... Є якась історія? Ну там.... З виступів..
Кирило: звісно ж є , памʼятаю як стою на сцені , перший раз я співав перший альбом, і ось стою співаю , все чудово , всі задоволені , і тут у натовпі я бачу дуже знайоме обличчя яке все ближче та ближче до паркану.... І тут я згадав...Це моя дуже стара знайома , це моя подруга з першого класу , я ж співаю , у мене сльози , я плачу , Емма та Нікічь у шоці , не розуміють що взагалі відбувається , барабани взагалі не бачать ... и тут ця дівчина через паркан лізе , охорона зупиняє її , я ж бігом зупиняю охорону , вони відійшли , Ксюша біжить до мене , по сходах підіймається , я її на руки беру , обіймаю , всі в шоці, ми так десь хвилину стояли , потім вона сиділа на сцені а я далі співав..
Толік:я бачив, це у ефірі було... а скільки ви не бачились з нею?
Кирило: ну.... Десь 10-9 років мабуть....
Толік:так , зачекай ..... тобі не 18...
Кирило промовчав та доїв їжу.
Толік:тобі що.... 16?!
Всі хлопці почули це , та подивилися на них . Кирило швидко встав та побіг до посту.
Всі довго сиділи та обговорювали це , а Кирило сам сидів на посту та думав про своє, поки до неї не прийшов Станіслав.
Станіслав: їжак... чому ти втік?
Кирило: я не знав що сказати...
Станіслав:ти розумієш що хлопці не дурні? Вони знають що тобі немає 18 , дякуємо Толіку....
Кирило сидів на землі притиснувши до себе ноги. Стас сів біля нього та обійняв.
Станіслав: сонечко , я тебе дуже сильно кохаю , правда , просто не розповідай хлопцям про себе... добре?
Кирило:добре...
Стас сидів та гладив його по спині.
Станіслав: мій малесенький.... Коли ми повернемося до Львова то будемо гуляти по місту , у парках , де завгодно ... можемо на покинуті дома піти , там будемо у наметі спати , пити пиво та щось їсти смачненьке , добре?
Кирило підійняв голову та ніжно поцілував Станіслава у губи, на що він посміхнувся.
