Сергій Олександрович: так, це що, ще один родич?.. бляха , ну ви ж не армяни... шо вас так дохрена....
Катерина: та не... може просто схожі...
Сергій Олександрович: дід твій наплодив херову купу дітей... от зараз повилазили родичі...
Матвій: ну в мене прізвисько Розин...
Катерина: ну я Фірсова...
Матвій: у коханки мого діда було прізвисько Фірсова... Света якщо я пам'ятаю...
Катерина зрозуміла в чому справа. Колись мати казала що біологічний батько це нагуляна дитина від пана міліціянта , і він подумав , а може це і справді його родич? хоча, яка різниця , нагуляна, не нагуляна, все одно родичі. А навіть якщо і справді родичі, це ж добре.
Катерина: мати мого біологічного батька звуть Фірсова Світлана...
Матвій обійняв Катерину та притиснув до себе. Здається він такої ж думки, вони довго так стояли.
Василь: Сергій Олександрович... а ви давно Катерина знаєте?
Сергій Олександрович: ну.... вже 7-6 років це точно... а що?
Денис: просто... цікаво.. а в постійному житті вона така як на фронті?
Сергій Олександрович: ех... дві різні людини... на фронті вона весела, активна, юморна, а в житті... сумна, мовчазна, залякана своїм батьком.. чоловіків жах як боїться... в загалі в неї в житті стільки було потворних людей.. пам'ятаю в якому стані вона була після того як батько закрив її у гаражі на неділю...було лячно дивитись на неї... зараз вона дуже сильно схудла із-за стрессу , як скілет... а взагалі вона дуже смілива як бачите, вона дуже відповідальна та стрессостійка, просто зломана психіка після останнього випадку...
Стас: а що за випадок?
Сергій Олександрович: Найліпшого друга, з яким вона була з 1 классу , застрелив орк... вона навіть посивіла... але вона фарбує волосся щоб не було цього видно...вона все бідна карала себе за те що так вийшло..
Катерина: Матвій , а скільки тобі років?
Матвій: мені 20 , а я чув що тобі 16, це правда?
Катерина: так, є момент...
Сергій Олександрович: так, бігом на обід! ти деви, стоять тут пиздять без діла, працювати треба...любі мої...
Всі пішли на другий берег , поїли. Сьогодні на обід була гречана каша та маленький шматок м'яса, Василь, Денис та Стас весь цей час дивилися на Катерину та обговорювати , що треба зробути що б вона посміхнулась, вони навіть і не бачиои її посмішки, тільки похмилку.І ось вони доїли та пішли на інший берег на поле , квіток рвати, в той час Катерина доїла на пішла на піст, це було маленьке селище , 10 хаток, стареньких. Пішла вона туди не сама, а з Матвієм , Кузьмою, Богданом та Давидом.
Катерина: так, поки йде , розкажіть шо треба буде робити...
Кузьма: ну дивись, наш піст на дорозі, тому треба зупиняти всі види транспорти та перепитувати документи та водійське, ну там як по класиці.. куди, навіщо, що везете, перевірити обов 'язково транспорт, дзеркалом подивитися все і відпустити, а , ще треба підпис людини у нашому блокноті, якщо каже коли повернеться, і поруч дату та час повернення написати, якщо людина приїхала пізніше то питаєш чому, де був і тому подібне...
