Через деякий час Наталя принесла чай з ромашкою.
Наталя: заспокойте нерви, в вас тремор.
Катерина: це нормально для мене.
Наталя: я тобі кажу пий..
І тут неочікувано в окоп звалився Василь з полевими ромашками.
Василь: бляха муха.. кхм.. люба наша Катерина Кирилівна , це вам))
Катерина: ого... це ви в полі мабуть десь лазили на іншому березі, так? і нікому нічого не сказали?
Денис: ну... є момент...
Катерина: ех... ну добре, дякую)
Катерина встала, залпом випила чай та обійняла ціх дартаньянів.
Катерина: ну добре , Палтос, Барбос іа Пиворіс тут, а де четвертий? а де Толік?
Всі , хто це почув, гучно засміялися. Але замість Толіка прийшов сумний Микола.
Микола: Катерина Кирилівна, ви тільки не лайтесь...
Катерина: шо з Толіком?
Микола: ми в річці купилися всі разом, і він кудись зник, ми шукали , шукали , але не знайшли..
Катерина: ви шо... Толік блять здоровий мижичисько, та його чисто фізично загубини не можливо... і взагалі , якого хера в річку залізли? заболіть хочете? вас взагалі відправляли з лікарні превезених забрати..
Микола: ми забрали, але один з них запропонував покупатися...
До них підійшов Толік та хлопці з лікарні.
?: добрий день пані, це ваш іхтіандер?
Катерина: він такий же наш, як і тепер ваш... це наш палвець, а хто дав дозвіл на те щоб ви купалися?
?: а ми не купалися, я просто запропонував. але не зберався лізти у воду, а ці блять як стрибнули з моста...
Катерина: ну зрозуміло, як звуть вас?
?: це Артур, Борис, Валерій, Георгій та Віктор, а я Драгомир.. а вас як?
Матвій: а це Катерина Кирилівна, можливо моя сестра, старшина приєднаної роти.
Драгомир: зрозумів, вибачаюсь...
Катерина: все добре))
Артур: пані, а у вас є позивний?
Катерина: ні, намає)
Борис: зараз буде, таак...
Хлопці задумалися та уважно дивилися на Катерину.
Георгій: мені здається Лілея ...
Артур: та... яка Лілея.... однозначно тут Мати...
Катерина: чому мати?
Матвій: Артур контужений, несе херню якусь.. треба щось таке смішне, але щоб запа 'ятали всі...
До них пійшла Настя та сіла біля Катерини , поклавши голову на плече.
Катерина: шо ти кошеня моє?
Настя: хочу спати...
Катерина: спитай у Сергія Олександровича можна чи ні
Настя: а де він?
Наталя: він зараз у магазин пішов на інший берег, зачекати треба, а взагалі можна було б і поспати , щоб було ким вночі підмінити..
Катерина: спи киця, я тебе потім розбуджу...
