Ніч. Всі сплять . Кирило сидить біля дерева та курить. Я почув чужі голоса. Він потушив сигарету та поповз дивиться.
??: ти впевнений що ми туди йдемо?
??: Даша , так , я впевнений кладовище десь тут...
Це були місцеві діти , Кирило тихенько вийшов, та пішов до них.
Кирило: так , тихо , це свої , ви шо тут робите?
Даша: ой , ви вбʼєте нас?... візьмете у полон?...
Кирило:шо?... так , а ну бігом ведіть мене до вашої хати , комендантська година, ви на полі бою взагалі .
Перелякані діти повели Кирила до батьків , дівчинку звали Даша , а хлопця Максим. Їм було 13 років , вони двійнята. Вони йшли мовчки , поки тишу не перервала тишу Даша.
Даша:а як вас звати?
Кирило:називайте мене їжак...
Даша:це прізвисько?
Кирило:хай буде так, а куди ви йшли? Що ви робили вночі на полі бою?
Максим: ми шукали кладовище , треба було кота покормити...
Кирило:якого кота? Чого забрати не можна було?
Максим: мама не дозволяє .... Ми і так забрали 6 сусідських котів та 3 собаки , а в нас їх і так 2....
Кирило:ого... давай я заберу ...
Максим: добре , ви побачите , там такая маленька будка біля входу , днем видно..
Кирило: добре , на мене на ти.
Максим: добре....
Вони дійшли до будинку .
Кирило:хазяйка , хазяїн , відкривайте!
Вийшла сонна жінка у халаті.
??:в чому справа ?...
Жінка злякалася коли побачила воєнного , тому позвала чоловіка , чоловік вийшов з палкою.
??: кажи паляниця!
Кирило: паляниця, бать , заспокойся і не кричи , у вас діти під час комендантської години знаходяться на вулиці це поперше , а по друге пішли на поле бою , будь ласка , дивіться за дітьми. Мене можете називати їжак , та звертатися про допомогу у мене , я на звʼязку , діти знають де я знаходжусь.
??: добре , вибачте будь ласка , спокійної ночі та мирного неба...
Кирило: надобраніч..
Кирила пригостили помідором які він дуже любив , та пішов до бази , він побачив силует людини тому він поповз , це був Станіслав , він шукав малого та бігав в полю тихо звучи його. Кирило встав та підійшов.
Станіслав:Кирило... ти де?...
Кирило: я тут...
Станіслав луснув малого по голові.
Станіслав:де ти сука лазиш ?
Кирило розповів йому все що відбулося.
Станіслав: мда... а шо за кіт?
Кирило: не зна , пішли заберемо..
Станіслав: ну пішли...
Вони мовчки пішли на кладовище , побачили маленьку будку , там був маленький кіт , Кирило взяв його та запихав у великий карман. Вони пішли до бази .
Станіслав:як назвеш його?
Кирило:його треба спочатку покормити та помити його , а потім назвемо , всі разом придумаємо.
Станіслав:ну добре... він потрібен тобі взагалі?...
Кирило:так , я повинен врятувати його..
Станіслав: як скажеш..
Вони дійшли до бази , та Кирило насипав йому каші яка залишалася з вечері. Після того як він його покормив , він запитав його у ковдру і сів біля дерева. Кіт заснув та з ним заснув і Кирило.
