На ранок погода трішки стихла , але всеодно дув вітер і йшов дощ. Кирило сидів на посту , один , підʼїхав потяг , він його зупинив , спочатку він перевірив документи машиніста.
Кирило: Добрий день , будь ласка ваше ПІП.
Машиніст: Гроза Володимир Степанович, а ви тут новенький?
Кирило: так , добре , все правильно , прошу оголосити в мікрофон щоб не панікували. Зараз усе перевірю їдьте далі.
Кирило пішов по вагони переховувати людей.
Дитина: мама , він забере нас?
Кирило повернувся та присів напроти дитини. Це була дівчинка , років 5-6 , дуже мила та налякана.
Кирило: не бійся , не завдам вам шкоди , просто перевірю є у вас зайчики чи нема , доречі мені Боженка передав мені цукерку , та сказав віддати її дуже гарній дівчинці.
Кирило с добрими очима віддав цукерку дівчинці . Вона почала посміхатися.
Дитина: дякую вам пане)
Кирило пішов далі , все перевірив пішов знову до машиніста та показав жестом їхати. У вікні він побачив маленьку дівчинку , це та сама дівчинка , вона кинула у вікно маленький папірчик , там був намальований чоловік у військовій формі та з пістолетом , біля нього стояла дівчинка з цукеркою та тримала військового за руку , був намальований потяг , йшов дощ , намальовані калюжі та зелена травка. Він помахав дівчинці , йому було дуже приємно , він засунув малюнок в карман біля серця. Потяг пішов. Він побачив Станіслава , яки не дуже в настрої. Але він перший підійшов до малого.
Станіслав: що в кишені?
Кирило: малюнок..
Станіслав: показуй.
Кирило показав малюнок. Вони боряться з корупцією , тому Станіслав подумав що це гроші.
Станіслав: добре , хто машиніст ?
Кирило: Гроза Володимир Степанович.
Станіслав: все добре?
Кирило: так , старшина.
Станіслав: добре , по одному ми не чергуємо , мінімум у двох , один під мостом , другий перевіряє , для вашого блага. Скільки людей було?
Кирило: прийняв, 58 , 29 дітей і 29 дорослих 2 чоловіка та 27 жінок, 3 тварини , маленькі собаки.
Станіслав: добре , яка ще активність була??
Кирило : були два прильоту в селище , влучили у заброшені гаражі , нікого не било. Ще був прильоти біля роти , але нас не зачепило. Застрелив одного шпіона.
Станіслав: молодець , чув , чого не був на сніданку?
Кирило: я тут з 5 ранку стою.
Станіслав: ти щось їв?
Кирило: шмат хліба та полуницю .
Станіслав: я зараз прибʼю тебе.
Кирило: та все нормально , у мене полуниці херова туча , та що все добре.
Станіслав: ага... ладно стій тут . Я під міст.
Через час підʼїхав грозовий потяг . Кирило спинив його. Станіслав пішов провіряти його а Кирило допитував машиніста , підійшли Дмитро та Павло , вони допомогли Станіславу та відправили потяг.
Станіслав: так , ви троє на пост , не дай Боже хтось кудись піде , пизда всім. Кирило за головного.
Кирило: пост прийняв.
Станіслав пішов до роти , а ці троє залишилися на самоті. Вони грали в ті самі карти . Поки не почули вибухи.
Павло : бляха , за стінку ховайтеся!
Вони швидко сховалися та закрили голови , вони почули чергу автоматної стрільби.Кирило виглянуло та побачив 3 рашисти, та в цей час їхав потяг , вони бігли до нього та стріляли.
Кирило: я відволікаю їх , а ви перевіряйте швидко потяг та відпускайте.
Хлопці побігли до потягу а Кирило не злякався і почав стріляти по ворогу , при цьому получив подряпину від пулі яка трохи підрізала йому бік. Хлопці все зробили , та пішли до Кирила , він кинув трупи у яму та прикинув землею.
Кирило: треба рану обробити, будьте на посту , я скоро прийду.
Він пішов до роти , Станіслав не зрозумів чого він так рано прийшов.
Станіслав: Кирило , чого так рано повернувся?
Кирило: зараз вернусь на пост.
Він обробив рану та наліпив пластир , обрав і свою першу рану.
Станіслав: це у вас було?
Кирило: так , 3 рашисти, вбив всіх ,перевірили ще потяг , все добре 46 людини , 1 жінка та всі інші діти , евакуація дитячого будинку , машиніст Рильский Олексій Романович. Було 4 прильоту біля моста.
Станіслав: добре , точно зможеш на посту стояти?
Кирило:так.
