Денис: а чого в тебе такий голос , на жіночий схожий?
Кирило вдарив по казці кулаком.
Денис:та поняв я
Кирило: дуже добре
Хлопці принесли на пост 2 банки пива та сухарики та пішла на базу . Кирило та Денис сидять та пʼють пиво з сухариками.
Денис: ти незайманий?
Кирило: ні...
Денис: а у скільки років позбувся?
Кирило:в 13 , а шо?
Денис: і як?
Кирило: я не хочу відповідати на це питання ...
Денис:ну добре , щось потягів давно не було , а сьогодні свято якесь мабудь
Кирило: ага , й що робити?
Денис:не знаю , чому Станіслав завжди з тобою?
Кирило: він переймається що зі мною щось станеться
Денис: ніжний.... Точно не гей?
Кирило знову вдарив його по казці.
Денис:зрозумів
Вже темніє , потягів не було , хлопці сиділи реготали , передали по рації про підміну , та пішли до бази. Там вже грали на гітарі , тихо співали пісні , пили пиво .
Станіслав: о постовики прийшли , доповідайте.
Денис:потягів не було
Станіслав:зовсім?
Кирило: так
Станіслав: зрозумів
Кирило сів біля Станіслава .
Кирило: мені тут пташка нащебетала , що у вас є дівчина Катеруна з Естонії ) навіть фото показали) може розкажете про неї?
Станіслав: вона дуже смілива та чесна дівчина , дуже добра та лагідна, дуже кумедна, просто сама найкраща... вона робить мене щасливим))
Кирило: зрозумів , в мене теж є кохана жінка , Аполлінарія , вона дуже гарна та розумна , безстрашна та дуже лагідна )
Денис:в мене дружина та синочок , дуже сумую за ними...
Вони пили пиво та розмовляли , потім до них підійшов Антон .
Антон: Кирило , тут до тебе якась дівчинка прийшла....
Кирило:не зрозумів...
Кирило встав повернула та виліз із окопів.
Кирило: хто? Де?
Антон: на посту тебе чекає...
Станіслав та Кирило пішли до посту, як раптом Кирилом побачив свою молодшу сестру , Софієн , їй 10 років. Кирило з усіх ніг побіг до неї та обійняв.
Кирило: якого біса ти тут робиш дитино? Де батьки? Вони знають що ти тут?
Софієн: вони зараз прийдуть)
І тут Кирило бачить свого рідного дядька Івана, тітку Люду та свою старшу сестричку Вікторію. Він так давно не бачив їх , що аж пролив сльози. Кирило на стільки швидко побіг до Вікторії що вона трішки злякалася. Він так міцно обійняв її. Останній раз вони бачились 3 року тому.
Вікторія: чччч , не плач , я тут , я з тобою...
Хлопці не чули , але бачили що там було.
Кирило:кинули мене , та поїхали по своїх європах... а про мене забули...
Вікторія: я завжди була поряд , не плач..
Вони поговорили , та пішли додому , Кирилом так не хотів відпускати їх , він так сумував за ними.... Він відчував себе самотнім , йому було сумно , що ніхто не цікавився як він , він пішов у ліс. Станіслав пішов за ним. Він зупинив його та обережно обійняв. Той просто почав ридати старшині в груди.
Станіслав:заспокойся , все добре , всі живі та здорові , ось , приїхали до тебе , не плач..
Кирило:навіть вони приїхали , а матері як було до сраки так і залишилось , для мене Люда рідніше чим вона... вона навіть не рада не подзвонила і не спитала як я , вітчим більш переймається за мене ніж вона...
Станіслав обережно «поцілував» його та почав гладити по голові.Кирило заспокоївся , та підняв голову щоб дивитись на очі Станіслава.
Кирило: ти мені всю Балаклаву обслюнявив...
Станіслава: ну а що зробиш?)
Кирило:не цілувати мене в окопі або на посту , Денис бачив нас ,я сказав що це був розіграш , повірив..
Станіслав: ну це добре
Кирило: мені здається що він здогадується що я не хлопець....
Станіслав: а це погано..
Кирило:ага...
Станіслав прибрав тканину Балаклави у Кирила та поцілував.
Станіслав: з кожним днем я все ближче до твоїх губ))
Кирило поправився та пішов на базу спати.
