Кирило та Стас стоять вже пів години на автостанції , та чекають інших солдатів, як бачать 20 чоловіків у військовій формі які цілеспрямовано йдуть до Стаса , вони ще не знали , що в них буде новий солдат.
Кирило виглядав як чоловік , це був їх договір , щоб хлопці не знали що це дівчина , і що їй вже 16 років , треба було почекати пів року щоб можна було піти до їх розділу, але в договорі Кирилу вже 18 років.
Кирило був на стільки спокійний , що він навіть зробив хмурий погляд для того щоб бути схожим на чоловіка.
Станіслав: ну що боец , зараз буде перекличка , коли я скажу Кирило Ф , просто зроби крок в перед та скажи я , про голос ми с тобою говорили)
Він завжди казав с посмішкою , це заспокоює.
Кирило: добре
Хлопці вже підійшли до них та встали в шеренгу , наш Кирило був самий останні тому що його зріст до 160 сантиметрів.. Звісно хлопці здивувалися , бо в них самий малий це 171 сантиметрів , це Стас...
Станіслав: шикуйсь , струнко, вільно. Добрий ранок.
Всі слухались його , бо зловити по горіхах в перший же день ніхто не хотів , всі хором привіталися з «вождем». Відбулася перекличка самий останній був Кирило.
Станіслав: так я вас вітаю , у вас новенький , його звати Кирило , він буде працювати з нам , зараз він віддасть присягу.
Кирило вийшов та зачитав присягу яку всі віддають. Після цього вони сіли в маршрутку , Кирило сидів самий останній , та пробував заснути , але до нього підсів один з чоловіків.
Вадя: слава Україні.
Кирило: героям Слава.
Вадя: можна з тобою їхати?
Кирило: сідай....
Вадя: я Вадим , але мене називають Вадя , тому просто Вадя)
Кирило: я памʼятаю.. я Кирило... ти ж права рука Станіслава Андрійовича?
Вадя; так , звідки знаєш?
Кирило: розповідали мені історії про камінець та про калюжу 30 сантиметрів..
Вадя: от бляха...
Кирило: я все знаю про вас)
Вадя: від кого інфа?..
Кирило: я з Станіславом знайомий ще з вересня)..
Вадя: добре , скільки тобі років?
Кирило : 18
Вадя: нихуя... , я думав десь 28-30..... чого воювати пішов?
Кирило: місія ще з початку війни..
Вадя: зрозумів , чого такий спокійний?
Кирило: в сенсі?..
Вадим почав його лоскотати , Кирило як шило в дупі почав вигинатися та куєвдатись.
Кирилл: еханий бадин! Шо Ти робиш?!
Станіслав спокійно встав та пішов до них, дивиться та стримує велике бажання реготати.
Кирило:бляхаааа, Вадя бляха муха, ти в дупу.
Вадим почав щипати та лоскутати його все швидше та швидше. Всі вже дивляться на них та гигочуть , Станіслав вже тримає руку на рті щоб не сміятися.
Кирило:якого хера ти це робиш?! Вітчипись мені вже блять погано!
Вадим все ж таки відпусти його , сидить регоче.
Станіслав:Кирило ,я казав , шо з самого початку ти будеш залоскочений та з синяками)))
Кирило: пиздец....
Кирило повернувся до вікна та почав засинати, як щось почало шурудіти. Хлопець який сидів напроти Кирила , повернувся до нього .
Василь: привіт , ти як?
Кирило: заєбись... ти як?
Василь: нормас , переживаєш?
Кирило: ні , я звик до цього всього..
Василь: зрозумів.
Вони їхали сутки до місця призначення , вийшли вони в селищі , 2 години треба було йти пішки, вони дійшли без проблем , вони поїли та сиділи відпочивати.
Станіслав: так , Кирило , пішли на пост.
Кирило піднявся з землі та пішов за Стасом.
Станіслав:ти як ?
Кирило: нормально..
Станіслав: це добре , дуже добре, рашистів зараз нема на місці , тому нам треба поставити міни біля їх спалки. Феєрверк зробимо.
Кирило: прийняв)
Вони зробили всі свої справи та пішли на сторожиху, розмовляли ,сміялися. Після сторожіння вони пішли до солдатів які сходили з розуму та бісилися.
Станіслав: вам дуже весело я дивлюся, сумували друг за другом.
Василь : а чого вас так довго не було? Вже 7 вечора..
Станіслав: шо? Іди сюди киця бабина...
Василь побіг в кущі , за нами побіг Станіслав, Кирило просто стояв та гиготав.
Вадя: у вас шо... щось було?...
Станіслав: так осьо звідки ноги ростуть.... Я ж вас сторожихою закидаю , 100 віджимань , обидва зробить.
Хлопці аж захекались.
Станіслав: ти диви блять на них, хуже базарних баб , Бігом на пост , айнц цвайн.
Хлопці пішли на сторожиху , всі інші лягли в окопі . Кирило знайшов для себе куточок , опираючись на земельну стінку , повільно почали заплющуватися очі , як не с того не с цього я почали тягти за ноги.
Кирило: бляха муха , куди?!
Денис: нахер))
Пухлин але високий чоловік тягне Кирила за ноги та гигоче.
Денис: ти якийсь сумний)
Кирило: я кумарив! Пусти їбана врода!
Станіслав:якого хера знову відбувається?!
Одним оком він подивився на Кирила якого тягнуть кудись.
Станіслав: Денис , куди ти потягнув його?
Денис : а шо він сидить один як бідний родич?
Станіслав: він кумарив , пусти, зараз як свиня визжати буде...
Кирила на Кирила сіли зверху та почали лоскотати,щіпати. Він як вуж на сковороді.
Кирило:пусти блять твою мать!
Кирило почав щіпати Дениса , вони каталися по землі , гиготали. До них приєдналися ще хлопці, вони гиготали та сходили з розуму.
Станіслав: рота в шеренгу!
Всі швидко встали в шеренгу , Кирило весь в синцях.
Станіслав: дитячий садок.... , здорові лоби , якого хера робите?! Ладно за ноги потягнув , ладно розважає , якого хера всі почали то робить?!бігом спать полягали , заманали! Не дай Боже почую ще хоч один звук , кущі в зелений фарбувати будете! Кирило біля мене спиш.
Кирило: прийняв
Станіслав : рота відбій.
