Емір: Катерина Кирилівна , а що ви відчували коли вбивали рашистів?
Катерина: ооо.... Це було задоволення...
Емір: а від чого?...
Катерина: від їх смерті.. я ненавиджу їх..
Емір:зрозумів , ми можемо підійти трішки ближче?
Катерина:ні , не треба , ми трішки в бік посунемося , але окоп на місці..
Емір:зрозумів..ми можемо з вами відійти?
Катерина підозріло подивилася на нього , але пішла до дерева.
Катерина: що трапилось?
Емір:нічого , я зараз де що зроблю , але не бийте мене будь ласка...
Емір обійняв дівчину за талію та взяв на руки.
Катерина:ааа , куди?!
Емір подивився у очі дівчина та цьомнув у щічку. Не розуміючи що відбувається , Катерина подивилася на нього та почервоніла.
Катерина:шо ти робиш...
Емір: ви мені подобається як жінка...
Катерина: постав мене на землю...
Емір:ні..
Катерина:мені треба подумати...
Емір обережно поставив старшину на землю та трішки відійшов. Катерина пішла до всіх інших.
Катерина:так , кицьки мої... бай бай , відбій.
Всі лягли в окоп та накрили вихід з окопу плівкою щоб не залило. Всі мирно сплять , Катерина з Еміром пішли на сторожиху , там вже стояли Василь з Толіком.
Катерина: вау , які люди...
Василь: добрий вечір пані.
Катерина:а шо це ви не бігаєте як шалені?
Толік:не можна , ми на службі , а не в дитячому садочку.
Емір: ого..
Катерина:похвально , ну добре , шо в нас по сторожіхе?
Толік:нікого немає поки що , я думаю ми вдвох впораємося.
Катерина:точно?
Василь: так точно Катерина Кирилівна.
Катерина : ну добре , ми тоді пішли..
Василь: надобраніч.
Катерина:і вам надобраніч.
Вони повернулися до побратимів. Всі спали , тому Катерина сіла біля виходу та запалила цигарку.
Емір: скоро буде дощ...
Катерина: я памʼятаю...
Емір сидів перед дівчиною та пилив цигарку , вони дивилися в очі одне одному.
Катерина:мені здається що це взаємно..
Емір: ви про шо?
Катерина: ти знаєш про шо я.
Емір: а ... ну... блін ... не знаю шо казати...
Катерина спокійно підтягнула до себе хлопця та цьомнула в щічку , із-за чого той почервонів та покрився мурахами. Вони довго сиділи та дивилися одне на одного, але коли допалили цигарки та закрили вихід , пішов дощ з грозою. Як добре що техніка була закрита , височенними деревами та уламками будинків. До окопу вони прикрутили двері , тому вийшло так , що щоб потрапити до інших з вулиці , треба було пройти через плівку , витрушуватись в «колідорі» , і вже потім відкривати двері до закритого стовбурами дерев окопу.
Емір: тут так тепло, і заспокійливо...
Катерина: згодна з тобою...
Емір сів на землю та трішки обійняв Катерину. Червона дівчина дивилася на Еміра та посміхалася.
