Стас: ага... я чув що там на Наддніпрянскій там в якусь хату осколок прилетів... прям на склоні хата... там дві сім'ї жили , одні пам'ятаю Дмитреві , а другі...
Кирило: Кучеренко... це моя друга хата... її будували мої прапрадідусі і прапрабабусі... ця хата бачила багато родин...вона стільки пережила... всі в цій хаті були справжні українці, патріоти... в цій хаті заложена якась магія мабудь... коли я дізнався що там осколок у мене була істерика.... Віка по телефону заспокоювала мене... а коли я побачила фото... я майже вскрився.
Стас підійшов до Кирило та обійняв його.
Кирило: все добре)
Стас: ну я ж не сліпий.. бачу що очі сльозяться...
Настя: ви зараз задушете мене...
Кирило встав та пішов до Василя який був за кермом.
Кирило: скільки нам ще залишилося?
Василь: ми вже у Херсоні... десь 1-2 години.
Кирило: добре.
Кирило встав на проході , обличчям до всіх.
Кирило: ну що, брати і сестри мої, зараз той самий час, коли треба дзвонити рідним людям і розмовляти, потім нас чекає пекло, і часу на дзвінки не буде...
Кирило сів біля Насті та обійняв її. Віка підійшла до них , встала на коліна та поклала голову на коліна.
Віка: Бережи мене Боже, мою душу і тіло, мою правду і долю, моє діло і волю.Захисти мене Боже , від каліцтва і смерті, від полону і зради, від ганьби і зневаги. Подаруй мені Боже , життя і здоров'я, перемоги і миру, добра і любові. Подай мені Боже , тепло і притулку , надію і віру , Вільну Україну.
Кирило: коли ти це вивчіла?...
Віка: на службі..
Кирило: зрозумів.
Кирило: обіймав Настю та гладив на голові Віку.
Влад: Кирило: це виходить що вас родичів тільи троє, так?
Кирило: ні...
Влад: а як це ні? а скільки вас?
Кирило:10...
Влад: так це ще в той гвардії хтось є?
Кирило: так, там наша сестра сама старша, її чоловік , сестра та хлопець чоловіка сестри, його батько та мати, та його дядько... батько цього чоловіка старшина Сергій Олександрович, ох він вас приколами заколе... дуже позитивна людина .
Влад: старенький?
Кирило: та... який там... 46 рочків.... як він каже " дитина ще"...
Влад: хахахаха...
Кирило: так сину 27... а донці 25... ну от.... весело...
Влад: мені 22
Віка: ну.. мені вже 20... чоловіку вже 23...
Стас: ми з Вікою погодки..
Кирило: це я знаю... тут нікоги за 25 немає?
Василь: ха... мені 31... Денису 29..
Микола: мені 30
Софія: мені 17...
Кирило: зараз буде тут сходинка віку...
Толік: ну мені 19..
Сергій: 18.
Кирило: таак, 16, 17, 18, 19,20, 21, 22, Насті теж 18, я знаю Антон та Максим 21 рочок..
