Покидьок графської сім'ї

19. Підніми це(8)

Навіть під грубим дотиком малюки-котики могли лише уважно дивитись на Кейла. Юнак подумав про той момент, коли вперше зустрівся з Чхве Ханом. Поранений срібний котик ричав, а рудий котик був поруч з ним.

«Срібний котик, повинно бути, старша сестра з сірим волоссям, а молодший брат, повинно бути, рудий котик».

У Кейла на обличчі з'явилася яскрава усмішка. Він подивився на котиків і почав говорити:

- ...Ми поговоримо пізніше.

Брат з сестрою, мабуть, опинились звіролюдьми, вони уникали його погляду, а Ганс ніяково відповів:

- ...Ви говорите зі мною?

- Ні.

Ганс подивився на Кейла і двох котиків з ще більш здивованим вираженням обличчя, перш ніж притиснути до себе котиків ще міцніше. Це був рух, котре, здавалось, було обумовлено бажання захистити від цієї небезпечної людини. Однак незабаром йому знову прийшлось звернутись до Кейла:

- Ви повертаєтесь?

- Так.

Це питання виникло через те, що Кейл змінив пальто і знову збирався покинути маєток.

- Куди ви підете?

- У мене ще є деякі справи, до того ж я хочу де з ким зустрітись.

- ...Молодий Пане, ти збираєшся стримати свою обіцянку?

Ганс знову виглядав шокованим, ставлячи Кейлу питання.

- Здається, ти стаєш грубим.

- Мої вибачення.

Вибачення заступника дворецького були дуже швидкими.

«Він дійсно кращій кандидат в дворецьких? Він здавався порядним, так як впорався з проблемою Чхве Хана».

Кейл відчув, що Ганс, котрий ніжив котиків з широкою усмішкою на обличчі, був не надто надійним.

«Його я теж візьму у столицю».

Кейл думав про те, чого Ганс не міг собі уявити навіть в найсміливіших мріях. Ні, навіть якщо б Ганс побачив це уві сні, він лише б нарікав на подібне. Але юнак не став говорити подібне вголос, поставив питання про людину, яку не бачив вже деякий час:

- Де Рон?

На обличчі Ганса після цих слів з'явилася задоволена усмішка.