Покидьок графської сім'ї

27. Вирушаємо(6)

- Молодий Пане, це найкраща кімната в нас.

- Здається прийнятною.

Старий привів групу Кейла в свій трактир. Зовнішній вигляд закладу повністю відповідав селищу, тому що торговці, що відвідували територію Генітюз, зупинялись в цьому трактирі під час своїх подорожей.

- Це перший раз, коли в нас зупиняється представник дворянського роду. Будь ласка, віднесіться до нас прихильно, навіть якщо це місце недостатньо гарне для вас, і просто вважайте, що це місце, де живуть нижчі істоти.

Кейл витріщився на старого. Він, здавалось, був більш розкутим, коли розмовляв з Веніоном Стен, але все ще виглядав наляканим від того, що благородна людина вирішила зупинитись в його трактирі.

Це було навіть добре для старого, що він відчував легку тривогу, але самому Кейлу подібна поведінка доставляло лише занепокоєння.

«Це вже зовсім недобре».

Кейл поплескав старого по плечу і спробував заспокоїти його.

- Дідусь, розслабся. Мені не подобаються люди, котрі себе так поводять. Це місце, де люди зупиняються на відпочинок, коли їдуть на нашу територію або покидають її. Воно просто не може бути недостатньо хорошим.

Очі старого затремтіли. Він облизав пересохлі губи язиком, перш ніж почав говорити після деякого коливання.

- Молодий Пане, чи багато таких людей, як ви, на території Генітюз?

- Що, чорт забери, ти говориш?

- Вибачте?

- Я найбільший покидьок на нашій території. Майже кожен, кого ти там знайдеш, буде мати кращу особистість, аніж я.

- Ах...

Старий видав зітхання. Он і Хонг, котрі взяли штурмом кушетку в кімнаті, мявкали і хитали головою, але ніхто, здавалось, не звертав на них увагу.

- Ви можете робити те, що хочете.

Старий вклонився Кейлу і покинув його кімнату. Кейл виявив, що це дуже дратує. Старий все ще здавався напруженим, але Кейл вирішив про це сильно не думати.

Тук-тук-тук.

Хтось стукав в двері.

- Увійдіть.

Двері відкрились, і заступник дворецького Ганс приніс всередину маленький ящик.

- Молодий Пане, ви просили тільки цей ящик, правильно?