22. Вирушаємо(1)

114 21 40
                                    




-        Не схоже, що ти нервуєшся.

Кейл усміхнувся, але не відповів на заяву свого батька. За останні декілька днів колір обличчя став значно краще. У нього не було вибору, окрім як становитись здоровіше.

«Так як мене не побили до стану котлети...»

До учорашнього дня над землями Генітюзів продовжувались дощі. Якщо дії будуть розвиватись також, як в романі, Кейл буде побитий до напівсмерті в дощовий день. Звісно, вчора він уникнув цієї участі.

Кейл також добре відіспався. Це було пов'язано з тим, що він відчував, як Неруйнівний Щит постійно навколо його серця. Знаючи, що йому вдасться вижити, навіть якщо він зробить щось не так, як деякі люди, на кшталт Рона і Бікроса, могли зіпсувати йому сон?

-        Батьку.

Кейл подивився на сніданок, який був більш привабливим, аніж коли-небудь, і запитав:

-        Схоже, що число людей в супроводі знову зросло. Я ж просив тебе зменшити їх кількість.

Він попросив батька зменшити кількість слуш, що супроводжували його, щоб забезпечити усім необхідним в подорожі. Він сказав, що Ганса і Рона буде цілком достатньо. Звісно, спочатку Ганс зблід, але одразу ж відступив, почувши, що котики також відправляться в цю подорож.

-        Ах, ти про це...

З якоїсь причини Дерус не закінчив своє речення. В цю мить чужий голос вступив в розмову.

-        Це було моє рішення.

Це була дружина графа, Віолан.

Її волосся були зібрані в досконалий вузол, без якихось самотніх волосинок, що вибивались з зачіски. Жінка продовжувала дивитись в свою тарілку. Вона виглядала дивно схожою на свого сина, Басена. Навіть те, як вони обидва намагались не вступати з Кейлом в зоровий контакт, зберігаючи при цьому практично замучений вираз обличчя.

-        Ми не можемо дозволити комусь з нашої сім'ї виглядати бідними і страшними, тому ти не можеш відправитись в столицю, як хочеш, з настільки малим супроводженням.

Це був надзвичайно впертий голос. Після чого Віолан підняла свій погляд, щоб подивитись в сторону Кейла, перш ніж продовжити:

-        ...Я не кажу, що ти жахливий.

-        Навіть я це знаю.

Покидьок графської сім'їWhere stories live. Discover now