Покидьок графської сім'ї

28. Споглядання дракона(1)

- Дракона?

- Так.

- Я бачив щось подібне колись.

«Схоже, ага, як же! Бреши більше!»

Кейл знав, про що говорив Чхве Хан, коли говорив про «подібне».

Ліс Темряви. Він говорив про злобних монстрів в глибинах Ліса Темряви. Серед цих жахливих монстрів були істоти, що застрягли десь між ящірками і драконами.

Чхве Хан вбив цього монстра «дракона», як тільки просунувся з середньої ступені на заключну стадію Мистецтва Темного Руйнування.

- Серйозно? Яким він був?

Кейл зробив вигляд, що не знає про події, що відбулися з співрозмовником, і поставив йому питання з видимою зацікавленістю. Чхве Хан був єдиною людиною в кімнаті Кейла зараз.

- ...Це був монстр.

- Що означає «монстр»?

- Його зовнішній вигляд, його сила, все. Це був монстр у всіх аспектах.

- Ось як?

Кейл кивнув і продовжив говорити. Але його дії і слова цілком взаємовиключали один одного.

- Значить, ти не бачив дракона.

- Перепрошую?

- Дракони схожі на людей.

Клак.

Кейл поставив чашку з лимонадом, що був і кислим, і солодким, на стіл. Після чого він відповів на зацікавлений погляд Чхве Хана, що невідривно дивився на нього:

- Дракони, Звіролюди, Дварфи, Ельфи, вони всі схожі на людей. Чому? Тому що в них є емоції і жага життя.

Це питання не було для Кейла особливо важливим. Головне для нього починалось тут.

- Тим не менш...

Чхве Хан, можливо, помітив раптову зміну в поведінці свого «благодійника». Він сів прямо і зосередився на тому, що збирався сказати Кейл.

- Така істота потрапила в обійми темряви, ледве народившись. Єдине, що в нині освітлює темряву його життя, це факели. Він ще навіть ніколи не бачив сонця. Як ти гадаєш, чи можна це існування назвати життям?

Тук.

Кейл постукав по столу вказівним пальцем.

- Він вимушений стати істотою без долі раціонального мислення.